Тернистий шлях Василя Стуса - велета громадської думки.

Навчання

1940 рік – переїзд родини на Донбас до міста Донецьк (тоді Сталіно). Закінчив Донецьку школу №75 із срібною медаллю (1944 – 1954 роки).

Навчання в університеті

1954 – 1959 – навчається в Донецькому педагогічному інституті (історико-філософський факультет), відвідує літературну студію.

Початок діяльності

Після закінчення інституту їде працювати вчителем на Кіровоградщину. (Цього ж року в «Літературній газеті» від 22 листопада оприлюднив добірку віршів з передмовою Андрія Малишка)

Військова служба

1959- 1961 був призваний до війська, служив на Південному Уралі.

Педагогічна діяльність

1961 – 1963 – працював учителем української мови та літератури в середній школі № 23 в місті Горлівці Донецької області.

Працював на шахті «Октябрьська» у Донецьку. 

Життя у Києві

1963 – стає аспірантом Київського інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальністю «Теорія літератури». Переїжджає до Києва. В. Стус вливається в рух шістдесятників. 1964 р. – В. Стус віддає до видавництва «Молодь» першу збірку «Круговерть».

4 вересня 1965 р. – виступ у Київському театрі «Україна» (після прем’єри «Тіні забутих предків») з протестом проти серпневих арештів української інтелігенції. 20 вересня 1965 року – відраховано з аспірантури. 

Працює в будівельній бригаді, згодом – кочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництва під Києвом у Феофанії. 

З 1966 року працює старшим інженером відділу технічної інформації проектно-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва.

Арешт

1972 – перший арешт В. Стуса. 7 вересня 1972 рік – суд , згідно з вироком якого В. Стуса засуджено до п’яти років ув’язнення і трьох років заслання. 1972 – 1977рр. – відбуває покарання в таборах Мордовії.

Заслання

З березня 1977р. – заслання с. Матросово Теньківського району Магаданської області (Колима). 

1979 – повернувся до Києва, вступив до Української Гельсінської групи, стає активним учасником дисидентського руху.

1980 – поета вдруге заарештовують (засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання). З листопада 1980 року відбував покарання в таборі особливого режиму ВС – 389/36 с. Кучино Чусовського району Пермської області. 1985р. – з 3 на 4 вересня помер; похований був у безіменній моги

19 листопада 1989 року прах В. Стуса перевезений до Києва й перепохований на Байковому цвинтарі.