Вороний Юрій Юрійович

Урок з історії України для учнів 10-х класів. Колектив розробників: Шевченко Андрій та Шевченко Дмитро

Мережева команда ім. Григорія Гуляницького, Ніжин

9 листопада 2021 р.

Історія геолокації

01 / 10

Народження Юрія

Народився 22 серпня 1895 року в селі Журавці Полтавської губернії (нині Варвинського району Чернігівської області) у родині українського вченого, професора математики Варшавського університету Георгія Вороного.

Юнацькі роки

Юрій Вороний почав навчатися у Варшаві, а після передчасної смерті батька (1908, на 41 році життя) продовжив навчання в Прилуцькій чоловічій гімназії за допомогою діда, Феодосія Яковича, колишнього директора цієї гімназії. Закінчивши гімназію в 1913 р., одразу вступив на медичний факультет Київського Імператорського університету Св. Володимира у Києві. Вибір Юрієм професії хірурга значною мірою зумовлений смертю батька від жовчно-кам’яної хвороби та неспроможністю тодішньої медицини врятувати його. Вороний перервав навчання, бо в роки Першої світової війни, як студент-медик, працював у перев'язувальному загоні Червоного Хреста і служив там з 20 серпня 1915 до 19 квітня 1916.

У боротьбі за Україну

Бувши студентом, добровільно вступив у перев'язувальний загін військ Центральної Ради. 29 січня 1918 року Юрій Вороний брав участь в бою під Крутами, де вижив й зміг відступити на потязі. Його дружина Нечаївська Віра Йосипівна була членом Центральної Ради від жіноцтва.

Після Революції 1917-1921

1921 року закінчив Київський медичний інститут і став аспірантом кафедри хірургії. Після закінчення аспірантури його призначили асистентом Харківського медичного інституту, де він працював у 1926-1931 роках під керівництвом Володимира Шамова.

Довоєнні часи

У 1931–1934 роках працював головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського виробничого медичного інституту, а потім — старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові. У 1936–1941 роках завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту. Під час німецько-радянської війни опинився на території, окупованій німцями, і був депортований за кордон.

Перша у світі операція з пересадки нирки

У 1930 році Вороний у Харкові вперше пересадив нирку собаці, зшивши судини шиї та донорської нирки. 3 квітня 1933 року, працюючи головним лікарем у Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки людини в лікарні Харкова, коли проходив там стажування. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині, хоча перша реципієнтка прожила з новим органом лише 48 годин.

Повернення на батьківщину

Після повернення на батьківщину потрапив під заборону займатися викладанням хірургії у Харкові, тому переїхав у Житомир, де протягом 1944–1950 років працював лікарем-урологом міської та обласної лікарень.

Медична кар'єра

З 1950 року жив у Києві, у 1950—1953 роках керував відділенням експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а у 1953—1960 роках таким же відділенням Київського інституту гематології та переливання крові. У 1953 році очолив Київський науково-дослідний інститут переливання крові та невідкладної хірургії.

Кінець життя

Вороний Юрій Юрійович помер у 1961 році від сердечного приступу, у віці 66-ти років. Мав сина 1918 року народження та доньку. Юрій Вороний був похований в Києві на Байковому кладовищі.

Вшанування пам'яті Юрія Вороного

Юрій Вороний маловідомий в Україні, бо довго зазнавав переслідувань, доносів, терору, заборон оперувати за участь у бою під Крутами та за перебування на окупованій території. Проте, в його честь було відкрито іменну табличку на стіні лікарні, де він провів першу у світі операцію по пересадці нирки живій людині.

Архівні дані

Історія козацького роду Вороних

В роду Вороних, від батька до сина, передавалась легенда про найдавнішого предка – козака Вакулу, отамана Ніжинського полку – найбільшої державної військово-адміністративної твердині золотої доби Гетьманщини.

Після скасування Січі у 1775 році, заради збереження родової пам’яті, в родині Вороних ім’я Георгій передавалося від батька до сина. Дотепер нащадки продовжують називати дітей цим іменем. Після російсько-турецької війни 1828–1829 років, сформувалося Азовське козацьке військо, де служив нащадок козаків Вороних, відомий уже з документальних джерел – Яків Тарасович Вороний, ротмістр (осавул) драгунського полку.

Заприязнившися з лікарем Біловодського кінного заводу Григорієм Могилянським, Яків Вороний закохався в його сестру Уляну й одружився з нею. Вже з дітьми родина повернулась на родову землю в Лубни, де Могилянські жили ще від часу їхньої прародительки Реґіни Могилянки – доньки Молдавського господаря Єремії Могили, дядька митрополита Петра Могили.

Феодосій Якович Вороний

Син Якова Вороного Феодосій, натхненний ідеями відродження всього українського, організовує гуртки української молоді (на противагу пропольським та проросійським гурткам), а також стає одним з ініціаторів відкриття недільних шкіл для робітничої молоді, де викладання велося також і українською мовою. Зокрема, він був активним організатором роботи Києво-Подільської недільної школи. Тарас Шевченко палко підтримав ініціативу Феодосія Вороного з освіти народу під час їхньої зустрічі в Києві 1859 року. В 1861 р. поет укладає й видає власним коштом «Букварь южнорусскій» для початкового навчання грамоти дорослих українців рідною мовою в безплатних недільних школах та передає школам 50 примірників «Кобзаря».

В цей час знайомиться й одружується з Клеопатрою Михайлівною, викладачкою в Київській жіночій гімназії на Подолі. Вона народила й виховала синів: Михайла – видатного агронома й помолога та Георгія – великого математика, а також виховала його (Георгія) сина й свого онука Юрія – видатного хірурга.

У 1863 р. Феодосій отримав призначення в Немирівську чоловічу гімназію на вчительську посаду. Після конфлікту з польськими студентами, Феодосія Вороного переводять до Ніжинського юридичного ліцею, де він працював на посаді професора протягом 1864–1872 рр.. Потім Феодосій Якович працював на директорських посадах у чоловічих гімназіях Кишиніва й Бердянська, де виявляв особливу турботу про учнів, зокрема, про дітей з бідних родин.

Нарешті в 1881 р. Феодосій Вороний повернувся на батьківщину та очолив Прилуцьку чоловічу гімназію, де працював директором до 1887 р..

**Феодосій Якович Вороний з дружиною Клеопатрою Михайлівною, дітьми й онуками в Журавці**

Георгій Феодосійович Вороний

Менший син Феодосія Вороного Георгій одружився з донькою Митрофана Крицького з сусіднього села Богданів, Ольгою, яка народила йому шестеро дітей – двох синів і чотирьох дочок.

**Георгій Феодосійович Вороний з дружиною Ольгою Митрофанівною й дітьми –** **Тетяною, Олександрою, Юрієм, Олександром у Журавці**

Юрій Георгійович Вороний

Під час Першої світової війни Юрій Вороний записався добровольцем у 3-й передовий «питательно-перевязочный отряд Юго-западного Киевского областного земского комитета помощи больным и раненым воинам на войне» і служив там з 20 серпня 1915 до 19 квітня 1916.

**Фронтове посвідчення студента-медика Юрія Вороного (засвідчене 30.12.1915)**

Цікавий факт - Юрій Юрійович спершу отримав ім'я Георгій, як прийнято в роду Вороних і лише після того як в 1921 р. Наукова Рада Київської державної медичної академії затвердила Вороного Георгія Георгійовича у званні лікаря, він змінив метричне ім’я Георгій Георгійович на Юрій Юрійович (іноді називав себе Юрком Юрковичем).

Юрій Юрійович, фото початку 1930-х років

Одружився видатний хірург на Вірі Нечаївській, що в 1917 (їй тоді було 22 роки) очолювала громадську організацію - Українську жіночу спілку й від неї була обрана до Української Центральної Ради. Юрій побачив тоді Віру під жовто-блакитним прапором, що майорів над вікном, з якого вона закликала людей іти на фронт і захищати молоду Українську державу. Юрій закохався з першого погляду й пішов добровольцем у військо, з яким брав участь у битві під Крутами. Найближчий його товариш, 15-літній Андрій Соколовський, загинув там і похований біля Аскольдової могили, куди він часто ходив вшанувати його пам’ять та все усе життя допомагав батькам того хлопця, які жили у Харкові.

Представники роду Вороних: нижній ряд, сидять: Марія Ворона-Василенко з сином Олесем, Віра Нечаївська-Ворона з донькою Галиною і сином В’ячеславом; верхній ряд, стоять: Маріїн чоловік Василь Василенко, Юрій Вороний, Маріїна донька Наталія. Біла Церква, 1936 р.

**Юрій Вороний з дружиною Вірою та дітьми – Галиною і В’ячеславом**

Джерела інформації

Інтернет джерела:

Вороний Георгій Феодосійович: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Вороний Юрій Юрійович: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Вороной, Юрий Юрьевич: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B9,_%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%AE%D1%80%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87

125-ЛІТТЯ ЮРІЯ ГЕОРГІЙОВИЧА ВОРОНОГО: «ЧИМ БІЛЬШЕ ЗРОБЛЕНО, ТИМ ШИРШЕ ТРЕБА РОЗГОРТАТИ ПРАЦЮ»: https://ukrsvit1.com.ua/kultura/vykhovannia-j-osvita/125-littia-iuriia-heorhijovycha-voronoho-chym-bilshe-zrobleno-tym-shyrshe-treba-rozhortaty-pratsiu.html

Українська революція: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F

Юрій Вороний. Тримати розмах крил: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2910774-urij-voronij-trimati-rozmah-kril.html