100 адрес єврейського Львова

Коли під час однієї з перших прогулянок Львовом Рейчел Стівенс і Джек Райт сфотографували меморіальну табличку, що вшановує Бориса Орача, вони не знали про цю людину нічого. У січні 2018—го вони щойно приїхали до Львова і лише розпочинали відкривати для себе місто і єврейську спадщину в ньому.

Невдовзі їхнім помічником у цьому став довідник "Єврейський Львів: сто адрес". Ця карта є важливою частиною процесу відкривання єврейського минулого міста, який тридцять років тому, після тривалого періоду замовчувань та маніпуляцій, розпочався завдяки небайдужості та енергії окремих львів’ян. Серед них був і упорядник цієї карти Борис Орач, педагог та активний діяч єврейської громади.

Таким чином, народилася ідея додати нового виміру карті та за її допомогою розповісти про місця самого Бориса Орача, які сьогодні є частиною вже сучасного єврейського Львова.

Ми публікуємо цифрову карту з окремими уточненнями та доповненнями щодо дат та назв, які запропонував доктор Сергій Кравцов, історик архітектури, а також учень Бориса Орача у школі №52. Біографію Бориса Григоровича та інформацію про місця, пов'язані з ним, підготувала Галина Гавриліна, також його учениця та упорядниця всіх його книг. Також, дякуємо Ользі Лідовській за подальші уточнення адрес на карті.

Відтак робота натхненника отримала продовження завдяки зусиллям його учнів. Цифрова карта була презентована 24 травня 2018 року в рамках виставки Рейчел Стівенс " Ключ до міста: три способи уявнити єврейську спадщину у Львові ".

Борис Григорович Орач є значною для Львова постаттю, яка за 90 років свого життя змогла зробити надзвичайно багато. Хтось запам'ятав його як видатного вчителя математики, хтось – як знавця історії галицького єврейства, а хтось – як ветерана спорту чи активного члена єврейської громади Львова.

Борис народився у польському містечку Радом у 1921 році. Змалку навчався в хедері (початковій школі), пізніше блискуче закінчив єврейську гуманітарну гімназію. Щоб допомогти своїй родині, з 10-річного віку займався репетиторством. Захоплювався музикою та літературою. Любив скрипку, знав багато єврейських і польських пісень, писав вірші та оповідання. У гімназії та в молодіжній сіоністської організації опанував іврит, згодом самостійно вивчив ще й англійську та французьку мови. Він мріяв створити енциклопедичний довідник. Збираючи для цього необхідну інформацію, юнак не виходив з бібліотек.

У вересні 1939 року розпочалась окупація Польщі. Рятуючись від переслідувань євреїв, Борис Орач спершу потрапив до радянського Львова, а потім до Ленінграду. Там він вступив до технологічного інституту легкої промисловості, але вже влітку 1941 року подав заяву з проханням відправити його на фронт. На війні отримав поранення. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II—го ступеня та медалями.

Після війни у Радомі не залишилося рідних – батько, мати і троє братів загинули у концтаборі Аушвіц. Тому Борис Григорович повернувся до Львова. Тут він закінчив педагогічний інститут і 50 років свого життя присвятив викладанню математики, зробивши значний внесок у формування школи № 52 імені Миколи Лобачевського як відомого за межами України навчального закладу з поглибленим вивченням математики. Учні Бориса Григоровича постійно здобували призові місця на олімпіадах з математики різного рівня. Історію та сьогодення 52—ї школи Борис Григорович описав у книзі "Сіючи розумне, добре, вічне..." (2002).

Упродовж 30 років Борис Орач керував міською школою педагогічної майстерності, передаючи свій досвід вчителям математики України. Цінною педагогічною спадщиною є його навчальні посібники: "Підвищимо ефективність викладання математики в школі" (2006), "Важливі розділи шкільного курсу математики" (2011).

До останніх днів свого життя (до 90 років) Борис Григорович займався спортом, брав участь в міжнародних і вітчизняних надмарафонських пробігах, зокрема, "Львів – Київ" та "По дорозі життя" у Ленінграді.

У 1999 році Президент України нагородив Бориса Орача орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Борис Григорович одним з перших включився у відродження єврейства на теренах Львова. Він був заступником голови Товариства єврейської культури імені Шолом—Алейхема, членом редколегії газети "Шофар", активним членом Бней Бріт "Леополіс", волонтером Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду "Хесед Ар'є", членом президії секції єврейських ветеранів війни і праці, проводив екскурсії єврейськими місцями Львова та області. Створив карту—путівник "Єврейський Львів. Сто адрес". Із нагоди 90—річчя Борису Григоровичу Орачу присвоїли звання "Заслужений діяч Єврейської Ради України".

У той же час він проводив власні наукові дослідження, збирав відомості у архівах та бібліотеках про видатних євреїв Львова та інших місць України і Польщі. Результатом його досліджень стала книга "Нариси. Статі. Дослідження" (2013, упорядник Галина Гавриліна). До цього збірника увійшли публікації про Голокост, юдаїку, історію Львова, розповіді про постаті галицької і єврейської культури, життєві роздуми автора на тлі власного досвіду, що були опубліковані впродовж 2001—2010 років в газеті "Шофар" (видання Товариства імені Шолом—Алейхема), бюлетені "Хесед—Ар’є" та журналі "Сноб". Це зовсім неповний список досягнень Бориса Орача.

У 2011 році цієї мудрої і світлої людини не стало. Проте вдячні учні не забувають свого Вчителя. У 2014 році у пам’ять про Бориса Орача вони встановили меморіальну таблицю на фасаді школи №52. А у 2017 році на честь Бориса Григоровича посадили дерево у гаю Рухама в Ізраїлі.

Галина Гавриліна

Нумерація адрес збережена згідно з оригінальною версією карти. На її цифровий скан нанесені інтерактивні позначки з описами. До деяких адрес додані гіперпосилання на цифрову енциклопедію  “Інтерактивний Львів” , за якими можна переглянути додаткову інформацію про ці місця.

Запрошуємо ділитися власними спогадами та матеріалами про спадщину Бориса Орача, які могли би бути опубліковані на цій карті. Просимо контактуватися за адресою  lia@lvivcenter.org .

Цифрова версія карти Бориса Орача була створена спільними зусиллями: Галини Гавриліної, Сергія Кравцова, Ольги Лідовської, Рейчел Стівенс, Джека Райта, Олександра Тирона, Ярослави Друци, Тараса Назарука, Софії Керепко.

Фотографії походять з колекцій Галини Гавриліної, Сергія Кравцова, Вадима Тадера, Рейчел Стівенс, проекту "Інтерактивний Львів", Музею "Територія Терору".

Цю карту презентували в рамках виставки Рейчел Стівенс " Ключ до міста: три способи уявнити єврейську спадщину у Львові " 24 травня 2018 року.

1. Борис Орач, Єврейський Львів. 100 адрес (Львів—Хесед—Ар'є: 2010)
2. Борис Орач, Очерки, статьи, исследования (Львів: 2013)
3. Majer Bałaban, Dzielnica żydowska, jej dzieje i zabytki (Lwów: 1909).
4. Sergey Kravtsov, “Architecture of ‘New Synagogues’ in Central—Eastern Europe,” in Reform Judaism and Architecture, ed. by Andreas Brämer, Mirko Przystawik, and Harmen H. Thies, publications of the Bet Tfila – Research Unit for Jewish Architecture in Europe, vol. 9 (Petersberg: Michael Imhof Verlag, 2016), 47–78.
5. Sergey Kravtsov, “Juan Bautista Villalpando and Sacred Architecture in the Seventeenth century,” Journal of the Society of Architectural Historians3 (2005): 312–339.
6. Jakub Schall, Przewodnik po zabytkach żydowskich miasta Lwowa i historia Żydów lwowskich w zarysie (Lviv, 1935), 35.
7. Галина Глембоцкая, Художники—евреи Львова: Жизнь, творчество, судьба (Львов, 2015), 28—30.
8. Jurij Biriulow, Lwów: Przewodnik ilustrowany (Lviv, 2001), 64.
9. Almanach żydowski wydany przez Hermana Stachla (Lviv, 1937), 537—538.
10. Nathan Michael Gelber, ed., Entsikopedyah shel galuyot, vol. 4, Lvov (Jerusalem and Tel Aviv, 1956)
11. Alicja (Dr. Paulina Hausman): correspondence with Adolf — Abraham Berman  Source 
12. Mirosław Łapot, Z dziejów opieki nad żydowskim dzieckiem sierocym we Lwowie (1772—1939) (Gliwice, 2011)  Source 
13. Tarik C. Amar, “A Disturbed Silence: Discourse on the Holocaust in the Soviet West as an Anti—Site of Memory,” in "The Holocaust in the East: Local Perpetrators and Soviet Responses" (Pittsburgh, 2014): 158—183, footnote 21
14. Dieter Pohl, Nazionalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941—1944. Organisation und Durchfürung eines staatlichen Massenverbrechens, 1996, 338.
15. Waitman W. Beorn,  The Janowska Camp at the Center of the Holocaust 

•  Минуле, сьогодення і пам'ять: новий погляд на єврейський Львів 
•  Підземний світ. Ті, хто вижив у львівській каналізації під час Голокосту 
•  Історія Давида Кагане 
•  Історія Леона Велса 
•  Вулицями втраченого дитинства. Історія Лєшека Аллерганда