Цісар прибуває!

Візит Франца Йосифа до Львова у 1851 році

Назар Кісь | Інтерактивний Львів

Після придушення "Весни народів" та повороту до неоабсолютизму інспекційний тур 1851 року мав представити підданим нового імператора. Звідси й особливості візиту — війська на вулицях міст, відвідування фортець та численні тріумфальні арки.

Чого чекали від візиту

Монархія презентувала молодого імператора-переможця, керівника звитяжних воєначальників та ефективних бюрократів. Суворого, але справедливого та милосердного суддю, який приділяє увагу кожному.

Поїздка в Галичину у 1851 році мала продемонструвати міць держави, яку уособлювали 140 придворних, 23 екіпажі, армія та загалом пишність всіх церемоній. Колишні революціонери та неблагонадійні елементи не були долучені до урочистостей, запрошували лише лояльних підданих. Резиденції, в яких зупинявся Франц Йосиф, не могли розміщуватися в маєтках аристократів, тільки в адміністративних спорудах імперії. До будівель теж були свої вимоги — вони мали мати великі вікна та балкони і розташовуватися перед відкритими площами, з яких молодий імператор міг би показуватися перед людьми.

До Львова на час візиту прибуло 8000 солдатів, які забезпечували коридор для проїзду і гарантували порядок та безпеку. Сам імператор теж був одягнутий у військовий мундир.

З найбільшим ентузіазмом чекали на приїзд Франца Йосифа селяни, які тепер, після подій 1848-1849 року, могли особисто засвідчити монарху свою відданість. Українські політики, в свою чергу, прагнули закріпити за собою статус "тірольців Сходу" та вийти з-під опіки місцевої польської еліти. Євреї теж мали вагомі підстави вважати Габсбургів благодійниками для них — інспекційний візит, як єдиний шанс "особистого спілкування", був можливістю виявити свою вдячність.

Преса висвітлювала інспекційний тур з такими акцентами: цісар відбуває важку подорож, щоб зблизька побачити потреби краю, а з провінції до міст їдуть всі охочі, аби особисто привітати імператора, віддати йому належну шану та засвідчити вдячність.

Організація та підготовка

Про приїзд Франца Йосифа до Львова оголосили ще у червні, проте візит відклався спочатку через хворобу ерцгерцога Карла Людвіга, потім цісар відвідував Ломбардію та Венецію, тому Галичина провела в очікуванні ціле літо.

Роль намісника Аґенора Ґолуховського (Agenor Gołuchowski), який зустрічав цісаря ще на кордоні з Сілезією, полягала, фактично, у виконанні написаної у Відні програми, а місцеві ініціативи були зведені до мінімуму. Відповідно, бургомістри, магістрати, староства, ґміни і Становий сейм зосередилися на практичних речах.

Наприклад, вирішили, коли цісар 11 жовтня перетне кордон Галичини, встановити на Замковій горі імператорський штандарт і сповістити про початок відвідин краю 21 гарматним залпом. Стяг мав бути піднятим до 2 листопада, доки цісар не перетне кордон Буковини.

Серед поточних питань, якими займалася міська влада, можна виділити підготовку парку на Замковій горі, прикрашання будинків та ілюмінацію (для яких, до речі, бракувало товарів у львівських крамницях), формування живого коридору з мешканців від Городоцької рогатки до казарм Фердинанда.

Передбачаючи наплив до Львова приїжджих з провінції, магістрат видав спеціальне розпорядження, яким заборонив підвищувати ціни під час цісарського візиту. Під загрозою закриття магазину або конфіскації продукції не можна було продавати товари і їжу дорожче, аніж найменша зафіксована ціна жовтня 1851 року. Не могли бути меншими й порції у ресторанах. В урядовій газеті заздалегідь опублікували допустимі ціни, щоб люди "не боялися їхати до Львова привітати улюбленого монарха".

Готувалися і місцеві пожежники: на площі біля малої казарми на Жовківському передмісті (ймовірно, йдеться про одну з колишніх монастирських будівель на вул. Замарстинівській, 9) мало відбутися представлення нової посиленої драбини і нововинайденого апарату для гасіння полум'я марки Philips.

Перебіг події

Обов'язковими елементами інспекційних візитів цісаря були гарматні залпи (у Львові їх запускали із Замкової гори), дзвони в усіх церквах і костелах, святкова ілюмінація міста, бали та театральні вистави. Франц Йосиф також славився прийомом прохань та петицій від місцевих мешканців, коли сідав до карети або висідав із неї. Частину з цих прохань місцеві чиновники обов'язково виконували після візиту.

Преса традиційно описувала кожен крок імператора. Відзначали також піднесення місцевих мешканців, особливо селян, що різко контрастувало із прохолодною реакцією італійців Венеції та Ломбардії.

16 жовтня 1851 року о 13:45 цісарський екіпаж у супроводі цілого обозу прибув до Львова. Мешканців про це сповістив 101 гарматний залп із Замкової гори.

01 / 07

Ще перед Городоцькою рогаткою (в районі Богданівки) його зустрічали офіцери, біля Рогатки (початок сучасних вулиць Кульпарківської та Любінської) — міський військовий комендант, а вже під тріумфальною аркою, на Городоцькому гостинці — віце-бургомістр Львова та члени міського виділу. Тут же зібралися представники міських цехів і товариств, парафій та шкіл Городоцького передмістя, а також ґмін, приналежних до Львова. Всі ці люди утворили живий коридор від арки до казарм Фердинанда.

Тут цісаря ритуально привітали намісник Аґенор Ґолуховський та комендант Едмунд Шварценберг (Edmund Schwarzenberg). Звідси і до будинку Намісництва (за маршрутом Городоцький гостинець, вул. Святого Юрія, Колишня Єзуїтська, пл. Фердинанда, пл. Бернардинська) коридор формувала уже армія, зайнявши всю ліву сторону шляху, а праву залишивши для публіки.

Від казарм до Намісництва цісар їхав на коні, мешканці кидали перед ним квіти і вінки, військові салютували. Будинки вздовж маршруту були прикрашені квітами та зеленню. Оскільки крамниці та майстерні ще від ранку були зачинені, ніщо не заважало мешканцям зустріти улюбленого монарха. Люди вітали цісаря не лише вздовж його шляху, а й на схилах Губернаторських валів і на горі Кармелітів.

На площі Фердинанда (сучасній площі Міцкевича) Франца Йосифа очікувала друга тріумфальна арка, де в присутності ради ґміни, магістрату та публіки призначений бургомістр Карл Гьопфлінґен (Karl Höpflingen) привітав імператора німецькою, а найстаріший член Ради міста Адам Сидорович (Adam Sidorowicz), який говорив польською, передав ключі від міста.

О 14:30 цісар прибув до будинку Намісництва, де стояла почесна варта з гренадерів, а навпроти військових зібралися півколом представники Університету, шкіл, монастирів і духовних семінарій. Біля під'їзду до будівлі високого гостя зустрічала духовна і світська влади, офіцери та члени Станового сейму.

Після привітань сановників цісар наказав військам промарширувати на площі, а тоді відбув в апартаменти. Тут він приймав відвідувачів, періодично виходячи на балкон, щоб привітати натовп.

О 17:00 розпочався обід на 55 персон, з 18:00 і до опівночі тривала святкова ілюмінація міста кольоровими ліхтарями, а о 21:00 — під вікнами зазвучали кантата від музичного товариства, музика від військових оркестрів та виконання гімну. За музичною програмою цісар стежив з балкону будинку Намісництва, привітно махаючи підданим рукою.

Вранці 17 жовтня Франц Йосиф відвідав богослужіння в Латинській катедрі, де його зустрічали представники міської влади та вище духовенство. Перед входом у собор вишикувався загін гренадерів, а військовий оркестр виконав гімн. Імператор, як зазвичай, увійшов до храму під балдахіном і пройшов до трону, розміщеного біля вівтаря.

Після відправи цісар пішки пройшов на площу Фердинанда, де сів у карету, і повернувся до будинку Намісництва. Тут намісник представив йому місцеву духовну та світську владу, членів Станового сейму (багато з них спеціально задля зустрічі з Францом Йосифом повернулися з-за кордону), суддів, чиновників, викладачів Університету та гімназій.

Об 11:00 імператор завітав в гості до помешкання намісника та пані намісникової, після чого розпочалася інспекція військових об'єктів. До 16:00 Франц Йосиф (в компанії коменданта) встиг відвідати військовий шпиталь, цитадель, казарми в саду Яблоновського та казарму в "Червоному монастирі".

О 16:00 в Намісництві розпочався званий обід на 94 особи. 18 із запрошених — члени Станового сейму, що у 1851 році подавалося як неабияка прихильність монарха.

Головним візитом цього дня стало відвідання Стрільниці — "давньої інституції нашої столиці, яку відвідували Франц І та архикнязь Франц Карл".

О 18:30, з настанням сутінків, коли міська ілюмінація доповнилася бенгальськими вогнями та підсвіченою тріумфальною аркою на самій Стрільниці, цісар прибув сюди в супроводі намісника. Члени стрілецького товариства (в чорних капелюхах з кольоровими кокардами) продемонстрували Францу Йосифу мішені, по яких стріляли імператор Франц І та батько Франца Йосифа Франц Карл, хоругву, подаровану цісаревою Марією Анною у 1844 році та інші реліквії. Серед них була зокрема золота фігурка півня — подарунок короля Сигізмунда Августа від 1495 року.

Стрілецькі розваги цього разу мали на меті зібрати кошти для товариства інвалідів. Цісар виявився найкращим стрільцем, влучивши в мішень з першого разу (про що місто відразу сповістили гарматні залпи). Додавши до призових коштів для товариства інвалідів власні, імператор вписався у пам'ятній книзі і біля 19:30 вирушив до театру.

О 7 ранку 18 жовтня відбувся огляд військ на Янівському плацу. На рівнині за Янівськими рогатками, куди Франц Йосиф прибув з усією свитою, зібрали місцеву залогу, до якої додали кілька батальйонів з околиць. За маневрами і парадом також мали нагоду спостерігати тисячі глядачів.

Далі цісар верхи на коні вирушив до міста, аби закласти наріжний камінь українського Народного дому на руїнах Університету. Місце закладення оточили гренадери, вишикувавшись в каре. На головному мурі руїни поставили вівтар, біля якого чекали намісник, греко-католицьке духовенство, чільні діячі українського руху, чиновники, офіцери та звичайні глядачі.

Стан будівель Університету (колишнього тринітарського комплексу) після бомбардування Львова в листопаді 1848 року. Зліва: вид з вулиці Краківської. Справа: вид із сучасної вулиці Лесі Українки *(за: Franciszek Jaworski, "Uniwersytet Lwowski", Biblioteka Lwowska, t. XVIII (Lwów, 1912), s. 75, 77)*

Після виконання гімну і промови каноніка Михайла Куземського урочисто зачитали документ про дарування будівлі, який тут же підписав цісар. Коротке богослужіння провів перемишльський єпископ Григорій Яхимович, оскільки митрополит Михайло Левицький відчував проблеми зі здоров'ям. Франц Йосиф "укріпив камінь поданими йому інструментами", оглянув плани будови, далі знову пролунав гімн, після чого архітектор вмурував камінь. Закінчилось все співанням "Многая літа".

Після монастиря Сестер милосердя імператор відвідав Головний шпиталь на Личакові, де поспілкувався з медиками, адміністрацією, пацієнтами, приймав прохання, "утішав хворих", оглядав палати і навіть скуштував їжі в тутешній їдальні.

Об 11:30 були відвідини закладу для сліпих, де цісар поговорив з учнями та залишив пожертву. Об 11:45 навідався в сусідній заклад для глухонімих. Тут імператор оглянув учнівські роботи, проінспектував приміщення і навіть побував на занятті фізкультурою на подвір'ї.

Наступним пунктом була Ратуша, де на прийнятті були присутні рада ґміни і магістрат, міський виділ, представники цехів, торгової палати та власники нерухомості (тут впадає в око, наскільки це представництво відрізняється від представництва пізніших часів). В приміщенні Ратуші цісар завітав і до офісу Крайової ощадної каси.

Пізніше цього дня Франц Йосиф відвідав Університет, розташований в приміщенні конвікту (гуртожитку) при костелі святого Миколая. Візит був класичним для навчального закладу: високого гостя зустрічали ректор, сенат, викладачі та студенти. Обов'язковим атрибутом був запис в пам'ятній книзі, відвідини музею та саду.

Далі цісар навідався до закладу виховання Дам, а о 13:00 мав візит до Собору святого Юра. Площу перед храмом заповнили люди, на подвір'ї вишикувалися парафіяни, семінаристи та духовенство. На сходах імператора зустрічали єпископ Григорій Яхимович та єпископ-помічник Іван Бохенський. Знову заспівали "Многая літа", після чого Франц Йосиф оглянув церкву та палац митрополита.

Останніми в програмі до обіду були заклад для убогих св. Лазаря та тюрма (провінційний карний будинок). Тут цісар теж "цікавився найдрібнішими деталями", проявляючи свою турботу, відвідав кравецьку та шевську тюремні майстерні, шпиталь і розсадник.

Інспектування закінчилося близько 14:00.

Традиційно о 17:00 відбувся званий обід в Намісництві, перед балконом грав оркестр, навколо збиралися натовпи охочих побачити цісаря.

О 20:00 Франц Йосиф вирушив на бал, організований Становим сеймом, паралельно оглядаючи вечірню вуличну ілюмінацію.

Місто освітили кольоровими лампами на стовпах, були навіть цілі піраміди, складені з ламп, будівлі прикрасили транспарантами. Яскраво підсвіченими були Ратуша, собор Святого Юра, казарми Фердинанда та палац Альфреда Потоцького. Транспаранти розмістили на катедрі, синагозі та навіть на фундаменті Народного дому.

На транспаранті з південного боку Ратуші писало "Vivat Franz Josef". Із заходу було декілька транспарантів. На одному було написано "2. December 1848" — це дата початку правління Франца Йосифа, на іншому — зображена постать імператора на коні на фоні мурів Відня, ще на іншому — вигляд на Львів з вулиці Широкої та постать Австрії в короні, яка опирається на герб Галичини. На вікнах колишнього архієпископського палацу (будівля на площі Ринок, 9) був напис "Боже, бережи цісаря Франца Йосифа, а його народам даруй мир і згоду" різними мовами: польською, німецькою, українською, вірменською, єврейською і латиною. На цитаделі горіли бочки зі смолою, а лампадками виклали величезного двоголового орла.

Будинок закладу Оссолінських, де відбувався бал, був прикрашений гербами всіх земель монархії та двоголовим орлом. Серед іншого, що символічно, було зображено Віслу з кораблем "Краків" і написом "Вітай, королю, на землі наших батьків". На будівлі також виднівся транспарант, присвячений в'їзду короля Казимира до Гнєзна, і рядок зі старої пісні "Witaj nam, witaj, miły gospodynie",фігури, що символізували силу і спокій та картинки-ілюстрації з сільського господарства.

Декоруванням будинку і приготуванням балу займалися депутати Галицького Станового сейму. Цісар був присутній на балу з 20:45 до 22:45, що дуже тішило місцевих аристократів.

19 жовтня день почався із польової меси просто неба на Янівському плацу о 8 годині ранку. А вже о 9:00 цісар проводив аудієнції в будинку Намісництва.

У другій половині дня, о 14:00, цісар вирушив на Замкову (Піскову) гору, яку готували до його візиту ціле літо.

Щоб розважити народ організували фестини (ярмарок), а головною подією мало стати перейменування Піскової гори на гору Франца Йосифа.

На південно-східній стороні променаду, біля другого порохового складу, збудували тріумфальну арку в готичному стилі. Її прикрасили кольорами всіх провінцій імперії. Руїни замку також оздобили прапорами монархії, провінцій та міста Львова. Цісаря зустріли члени ради ґміни і магістрату, корпус міської міліції виконав гімн, а гармати здійснили 21 залп. Звідси Франц Йосиф вирішив прогулятися пішки, в супроводі латинського архієпископа Лукаша Баранецького (Łukasz Baraniecki) та бургомістра Гьопфлінґена, слідом за ними йшла свита.

З боку Жовківської рогатки, на спеціально приготованій терасі, відбувалося селянське руське весілля (для цього залучили мешканців міських сіл Голоско, Брюховичі та Сихів). Далі, вище від водолікувального закладу "Кісєлькі" (kąpieli Kiesielkowskich) — польське селянське весілля (тут уже "працювали" селяни з міського села Зубра), так само презентуючи народні звичаї і танці.

До візиту імператора підготували зал біля будиночку "в готично-швейцарському стилі". Тут Франца Йосифа уже чекали намісник, багато глядачів, а дівчата в білому (які символізували ґміни міста) кидали під ноги квіти та вінки.

Уся ця насичена програма тривала менше 20 хвилин, а вже біля будиночка, зауваживши, що імператор перебуває в доброму гуморі, бургомістр попросив дозволу назвати гору іменем Франца Йосифа. Цісар дав згоду, про що щасливих львів'ян сповістив 21 гарматний залп. На честь перейменування гори тут же встановили відповідну табличку.

Далі Франц Йосиф гуляв парком, а розташовані в різних місцях оркестри вітали його наближення музикою.

Як писала преса, загалом цісар був задоволений цим візитом до Львова, а особливо розчулився, коли один селянин наважився подякувати йому за скасування панщини.

При від'їзді імператора знову пролунав 21 гарматний залп, а оркестр вкотре виконав гімн.

О 17:00 уже традиційно відбувся званий обід, о 18:00 — розпочалась міська ілюмінація, а о 19:30 Франц Йосиф вирушив на виставу "польського театру". На відміну від 17 жовтня, цього разу це не були уривки популярних європейських драм. Спочатку до уваги цісаря презентували мазур "як найбільш польську мелодію", потім уривок драми, далі звучала коломийка, як "народна пісня південно-східних земель краю", а тоді знову драма. Закінчили виставу, яка тривала до 21:15, полонезом.

20 жовтня о 7 годині ранку цісар зі свитою виїжджав з міста через Личаківську рогатку.

Панорама Львова з Личаківської рогатки, 1840 рік

Тут, біля чергової тріумфальної арки, зібралися бургомістр, члени ради ґміни і магістрату, члени міських цехів і представники різних закладів. Франц Йосиф виголосив промову до бургомістра, стоячи у відкритій кареті. Після цього колона рушила, а бургомістр з членами ради супроводжували високого гостя до найближчої поштової станції. Присутні на площі глядачі ринули до тріумфальної арки, з якої кожен намагався відірвати собі якийсь сувенір на згадку.

Що відвідав цісар

Місця з візиту цісаря 1851 року (натисніть, щоб побачити назву місця)

Наслідки візиту

Поїздка цісаря до Львова у 1851 році була бюрократичною та мілітарною. Багато впливових польських аристократів не були включені в програму подорожі, їхні прохання відхилені, а надії на "відновлення Польщі" — розвіяні. Та все ж імператор відвідав становий бал в Оссолінеумі (захід, який організували аристократи, в інституції, яку заснували і підтримували також вони) та побував на виставі "польського театру".

Натомість селяни вітали монарха як визволителя. Для українців загалом це був дуже важливий візит, і не лише через закладання Народного дому. У Львові Франц Йосиф виголосив свою напівлегендарну фразу: "Тут я між моїми русинами". Українці сприйняли це як знак вдячності за прихильність і за позицію, яку вони зайняли під час революції 1848–1849 років. А українські політики потрактували ці слова як сигнал до продовження проавстрійської політики.

Окрім перейменування гори, наслідком цього візиту було заснування позичкового фонду для ремісників (звісно, імені Франца Йосифа). Цісар щедро жертвував на потреби закладів, в яких побував, а також у відповідь на петиції, які отримав під час відвідин. Після візиту деякі в'язні були амністовані, деяким скоротили терміни, а поліція рапортувала, що за час перебування імператора у Львові не сталося жодної крадіжки чи бійки.

Персоналії

Карл Гьопфлінґен фон Берґендорф (Karl Höpflingen von Bergendorf) — призначений бургомістр (prowizoryczny burmistrz) Львова у 1848-1859 роках
Лукаш Баранецький (Łukasz Baraniecki) — львівський латинський архієпископ
Михайло Куземський — єпископ Греко-католицької церкви, політичний діяч
Едмунд Шварценберг (Edmund Schwarzenberg) — австрійський воєначальник, учасник австрійсько-італійської війни, придушення угорського повстання, фельдмаршал
Аґенор Ґолуховський (Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski) — намісник (тричі) Галичини, граф, впливовий консервативний політик
Григорій Яхимович — єпископ Греко-католицької церкви, з 1860 року митрополит, барон

Джерела та література

Unowsky Daniel L. The Pomp and Politics of Patriotism: Imperial Celebrations in Habsburg Austria, 1848-1916, (West Lafayette, Indiana: Purdue University Press, 2005), 270;
Осередчук М., "Львів — Відень у кінці ХІХ – початку ХХ століття: візити представників Габсбурзької династії до Львова та їх відображення у пресі", Архіви України, 2013, Випуск 4 (286), c. 93-110 https://old.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_4_2013/06.pdf
"Najjaśniejszy Pan w Galicyi. (wspomnienie z roku 1851)", Gazeta Lwowska, №206. 8.09.1894, s. 2-3;
"Najjaśniejszy Pan w Galicyi. (wspomnienie z roku 1851)", Gazeta Lwowska, Dodatek do №206, 8.09.1894, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №232, 9.10.1851, s. 1;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №237, 15.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №240, 18.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №241, 19.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №242, 20.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №243, 21.10.1851, s. 1-3;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №245, 23.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №246, 24.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №247, 25.10.1851, s. 1-2;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №248, 27.10.1851, s. 1;
"Przegląd", Gazeta Lwowska, №250, 29.10.1851, s. 1;
"Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №233, 10.10.1851, s. 1;
"Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №234, 11.10.1851, s. 1-2;
"Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №235, 13.10.1851, s. 1;
"Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №239, 17.10.1851, s. 1.

Усі візити цісаря до Львова:

Початок | 1851 | 1855 | 1880 | 1894 | 1903