Цісар прибуває!

Візит Франца Йосифа до Львова у 1851 році

Після придушення "Весни народів" та повороту до неоабсолютизму інспекційний тур 1851 року мав представити підданим нового імператора. Звідси й особливості візиту — війська на вулицях міст, відвідування фортець та численні тріумфальні арки.

Чого чекали від візиту

Монархія презентувала молодого імператора-переможця, керівника звитяжних воєначальників та ефективних бюрократів. Суворого, але справедливого та милосердного суддю, який приділяє увагу кожному.

Франц Йосиф І, 1851 рік

Поїздка в Галичину у 1851 році мала продемонструвати міць держави, яку уособлювали 140 придворних, 23 екіпажі, армія та загалом пишність всіх церемоній. Колишні революціонери та неблагонадійні елементи не були долучені до урочистостей, запрошували лише лояльних підданих. Резиденції, в яких зупинявся Франц Йосиф, не могли розміщуватися в маєтках аристократів, тільки в адміністративних спорудах імперії. До будівель теж були свої вимоги — вони мали мати великі вікна та балкони і розташовуватися перед відкритими площами, з яких молодий імператор міг би показуватися перед людьми.

До Львова на час візиту прибуло 8000 солдатів, які забезпечували коридор для проїзду і гарантували порядок та безпеку. Сам імператор теж був одягнутий у військовий мундир.

З найбільшим ентузіазмом чекали на приїзд Франца Йосифа селяни, які тепер, після подій 1848-1849 року, могли особисто засвідчити монарху свою відданість. Українські політики, в свою чергу, прагнули закріпити за собою статус "тірольців Сходу" та вийти з-під опіки місцевої польської еліти. Євреї теж мали вагомі підстави вважати Габсбургів благодійниками для них — інспекційний візит, як єдиний шанс "особистого спілкування", був можливістю виявити свою вдячність.

Преса висвітлювала інспекційний тур з такими акцентами: цісар відбуває важку подорож, щоб зблизька побачити потреби краю, а з провінції до міст їдуть всі охочі, аби особисто привітати імператора, віддати йому належну шану та засвідчити вдячність.

Організація та підготовка

Про приїзд Франца Йосифа до Львова оголосили ще у червні, проте візит відклався спочатку через хворобу ерцгерцога Карла Людвіга, потім цісар відвідував Ломбардію та Венецію, тому Галичина провела в очікуванні ціле літо.

Роль намісника Аґенора Ґолуховського (Agenor Gołuchowski), який зустрічав цісаря ще на кордоні з Сілезією, полягала, фактично, у виконанні написаної у Відні програми, а місцеві ініціативи були зведені до мінімуму. Відповідно, бургомістри, магістрати, староства, ґміни і Становий сейм зосередилися на практичних речах.

Наприклад, вирішили, коли цісар 11 жовтня перетне кордон Галичини, встановити на Замковій горі імператорський штандарт і сповістити про початок відвідин краю 21 гарматним залпом. Стяг мав бути піднятим до 2 листопада, доки цісар не перетне кордон Буковини.

Серед поточних питань, якими займалася міська влада, можна виділити підготовку парку на Замковій горі, прикрашання будинків та ілюмінацію (для яких, до речі, бракувало товарів у львівських крамницях), формування живого коридору з мешканців від Городоцької рогатки до казарм Фердинанда.

Передбачаючи наплив до Львова приїжджих з провінції, магістрат видав спеціальне розпорядження, яким заборонив підвищувати ціни під час цісарського візиту. Під загрозою закриття магазину або конфіскації продукції не можна було продавати товари і їжу дорожче, аніж найменша зафіксована ціна жовтня 1851 року. Не могли бути меншими й порції у ресторанах. В урядовій газеті заздалегідь опублікували допустимі ціни, щоб люди "не боялися їхати до Львова привітати улюбленого монарха".

Готувалися і місцеві пожежники: на площі біля малої казарми на Жовківському передмісті (ймовірно, йдеться про одну з колишніх монастирських будівель на вул. Замарстинівській, 9) мало відбутися представлення нової посиленої драбини і нововинайденого апарату для гасіння полум'я марки Philips.

Перебіг події

Обов'язковими елементами інспекційних візитів цісаря були гарматні залпи (у Львові їх запускали із Замкової гори), дзвони в усіх церквах і костелах, святкова ілюмінація міста, бали та театральні вистави. Франц Йосиф також славився прийомом прохань та петицій від місцевих мешканців, коли сідав до карети або висідав із неї. Частину з цих прохань місцеві чиновники обов'язково виконували після візиту.

Преса традиційно описувала кожен крок імператора. Відзначали також піднесення місцевих мешканців, особливо селян, що різко контрастувало із прохолодною реакцією італійців Венеції та Ломбардії.

16 жовтня 1851 року о 13:45 цісарський екіпаж у супроводі цілого обозу прибув до Львова. Мешканців про це сповістив 101 гарматний залп із Замкової гори.

Стан будівель Університету (колишнього тринітарського комплексу) після бомбардування Львова в листопаді 1848 року. Зліва: вид з вулиці Краківської. Справа: вид із сучасної вулиці Лесі Українки (за: Franciszek Jaworski, "Uniwersytet Lwowski", Biblioteka Lwowska, t. XVIII (Lwów, 1912), s. 75, 77)

Після виконання гімну і промови каноніка Михайла Куземського урочисто зачитали документ про дарування будівлі, який тут же підписав цісар. Коротке богослужіння провів перемишльський єпископ Григорій Яхимович, оскільки митрополит Михайло Левицький відчував проблеми зі здоров'ям. Франц Йосиф "укріпив камінь поданими йому інструментами", оглянув плани будови, далі знову пролунав гімн, після чого архітектор вмурував камінь. Закінчилось все співанням "Многая літа".

Традиційно о 17:00 відбувся званий обід в Намісництві, перед балконом грав оркестр, навколо збиралися натовпи охочих побачити цісаря.

О 20:00 Франц Йосиф вирушив на бал, організований Становим сеймом, паралельно оглядаючи вечірню вуличну ілюмінацію.

Місто освітили кольоровими лампами на стовпах, були навіть цілі піраміди, складені з ламп, будівлі прикрасили транспарантами. Яскраво підсвіченими були Ратуша, собор Святого Юра, казарми Фердинанда та палац Альфреда Потоцького. Транспаранти розмістили на катедрі, синагозі та навіть на фундаменті Народного дому.

На транспаранті з південного боку Ратуші писало "Vivat Franz Josef". Із заходу було декілька транспарантів. На одному було написано "2. December 1848" — це дата початку правління Франца Йосифа, на іншому — зображена постать імператора на коні на фоні мурів Відня, ще на іншому — вигляд на Львів з вулиці Широкої та постать Австрії в короні, яка опирається на герб Галичини. На вікнах колишнього архієпископського палацу (будівля на площі Ринок, 9) був напис "Боже, бережи цісаря Франца Йосифа, а його народам даруй мир і згоду" різними мовами: польською, німецькою, українською, вірменською, єврейською і латиною. На цитаделі горіли бочки зі смолою, а лампадками виклали величезного двоголового орла.

19 жовтня день почався із польової меси просто неба на Янівському плацу о 8 годині ранку. А вже о 9:00 цісар проводив аудієнції в будинку Намісництва.

О 17:00 уже традиційно відбувся званий обід, о 18:00 — розпочалась міська ілюмінація, а о 19:30 Франц Йосиф вирушив на виставу "польського театру". На відміну від 17 жовтня, цього разу це не були уривки популярних європейських драм. Спочатку до уваги цісаря презентували мазур "як найбільш польську мелодію", потім уривок драми, далі звучала коломийка, як "народна пісня південно-східних земель краю", а тоді знову драма. Закінчили виставу, яка тривала до 21:15, полонезом.

20 жовтня о 7 годині ранку цісар зі свитою виїжджав з міста через Личаківську рогатку.

Панорама Львова з Личаківської рогатки, 1840 рік

Тут, біля чергової тріумфальної арки, зібралися бургомістр, члени ради ґміни і магістрату, члени міських цехів і представники різних закладів. Франц Йосиф виголосив промову до бургомістра, стоячи у відкритій кареті. Після цього колона рушила, а бургомістр з членами ради супроводжували високого гостя до найближчої поштової станції. Присутні на площі глядачі ринули до тріумфальної арки, з якої кожен намагався відірвати собі якийсь сувенір на згадку.

Що відвідав цісар

Місця з візиту цісаря 1851 року (натисніть, щоб побачити назву місця)

Наслідки візиту

Поїздка цісаря до Львова у 1851 році була бюрократичною та мілітарною. Багато впливових польських аристократів не були включені в програму подорожі, їхні прохання відхилені, а надії на "відновлення Польщі" — розвіяні. Та все ж імператор відвідав становий бал в Оссолінеумі (захід, який організували аристократи, в інституції, яку заснували і підтримували також вони) та побував на виставі "польського театру".

Натомість селяни вітали монарха як визволителя. Для українців загалом це був дуже важливий візит, і не лише через закладання Народного дому. У Львові Франц Йосиф виголосив свою напівлегендарну фразу: "Тут я між моїми русинами". Українці сприйняли це як знак вдячності за прихильність і за позицію, яку вони зайняли під час революції 1848–1849 років. А українські політики потрактували ці слова як сигнал до продовження проавстрійської політики.

Окрім перейменування гори, наслідком цього візиту було заснування позичкового фонду для ремісників (звісно, імені Франца Йосифа). Цісар щедро жертвував на потреби закладів, в яких побував, а також у відповідь на петиції, які отримав під час відвідин. Після візиту деякі в'язні були амністовані, деяким скоротили терміни, а поліція рапортувала, що за час перебування імператора у Львові не сталося жодної крадіжки чи бійки.

Персоналії

  • Карл Гьопфлінґен фон Берґендорф (Karl Höpflingen von Bergendorf) — призначений бургомістр (prowizoryczny burmistrz) Львова у 1848-1859 роках
  • Лукаш Баранецький (Łukasz Baraniecki) — львівський латинський архієпископ
  • Михайло Куземський — єпископ Греко-католицької церкви, політичний діяч
  • Едмунд Шварценберг (Edmund Schwarzenberg) — австрійський воєначальник, учасник австрійсько-італійської війни, придушення угорського повстання, фельдмаршал
  • Аґенор Ґолуховський (Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski) — намісник (тричі) Галичини, граф, впливовий консервативний політик
  • Григорій Яхимович — єпископ Греко-католицької церкви, з 1860 року митрополит, барон

Джерела та література

  1. Unowsky Daniel L. The Pomp and Politics of Patriotism: Imperial Celebrations in Habsburg Austria, 1848-1916, (West Lafayette, Indiana: Purdue University Press, 2005), 270;
  2. Осередчук М., "Львів — Відень у кінці ХІХ – початку ХХ століття: візити представників Габсбурзької династії до Львова та їх відображення у пресі", Архіви України, 2013, Випуск 4 (286), c. 93-110  https://old.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_4_2013/06.pdf 
  3. "Najjaśniejszy Pan w Galicyi. (wspomnienie z roku 1851)", Gazeta Lwowska, №206. 8.09.1894, s. 2-3;
  4. "Najjaśniejszy Pan w Galicyi. (wspomnienie z roku 1851)", Gazeta Lwowska, Dodatek do №206, 8.09.1894, s. 1-2;
  5. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №232, 9.10.1851, s. 1;
  6. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №237, 15.10.1851, s. 1-2;
  7. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №240, 18.10.1851, s. 1-2;
  8. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №241, 19.10.1851, s. 1-2;
  9. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №242, 20.10.1851, s. 1-2;
  10. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №243, 21.10.1851, s. 1-3;
  11. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №245, 23.10.1851, s. 1-2;
  12. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №246, 24.10.1851, s. 1-2;
  13. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №247, 25.10.1851, s. 1-2;
  14. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №248, 27.10.1851, s. 1;
  15. "Przegląd", Gazeta Lwowska, №250, 29.10.1851, s. 1;
  16. "Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №233, 10.10.1851, s. 1;
  17. "Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №234, 11.10.1851, s. 1-2;
  18. "Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №235, 13.10.1851, s. 1;
  19. "Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №239, 17.10.1851, s. 1.

Усі візити цісаря до Львова:

Франц Йосиф І, 1851 рік

Стан будівель Університету (колишнього тринітарського комплексу) після бомбардування Львова в листопаді 1848 року. Зліва: вид з вулиці Краківської. Справа: вид із сучасної вулиці Лесі Українки (за: Franciszek Jaworski, "Uniwersytet Lwowski", Biblioteka Lwowska, t. XVIII (Lwów, 1912), s. 75, 77)

Панорама Львова з Личаківської рогатки, 1840 рік