Звуковий ландшафт Львова

Карантин на певний час змінив міські будні. На дорогах знизилася інтенсивність руху, на вулицях поменшало людей, більшість закладів зачинили двері, громадський транспорт курсує напівпорожній. Ми усі відразу помітили цю різку зміну. Однак особливо увиразнює цей досвід те, як по-іншому звучить місто.

Виникають спроби пояснити цей неординарний аудіальний момент (“місто тихе, наче у радянські часи”, “тихо, наче постійно триває вихідний”). У цих спробах є відсилання до присутнього в пам’яті та уявленнях враження, коли шум на міських вулицях був значно нижчим. Зокрема, це пов’язано з суттєво іншою кількістю приватного транспорту. Водночас за останні десятиліття у місті знизилось промислове виробництво, що теж змінило його звучання. 

Проте ця зміна відбувається не лише у категоріях “гучніше-тихіше”. Композитор та дослідник Раймонд Мюррей Шафер називає шуми “звуками, які ми навчилися ігнорувати”. Документування звукового ландшафту у квітні-травні 2020 є нашою спробою зафіксувати перебіг карантину через запис місць, ситуацій та досвідів. Цим експериментом ми намагаємося “розучитися” ігнорувати звуки, щоби зі спектру поміж шумом і тишею виокремити різні джерела та категорії звучання міста.

Ми записуємо вулиці, транспортні розв’язки, залізничні та автобусні станції, парки та сквери, медичні та освітні заклади, релігійні споруди, ринки та підприємства. Водночас звуковий ландшафт ми розглядаємо не як об’єкти, які ми бачимо, а як події, що ми чуємо. Від візуальної документації ландшафту це відрізняється тим, що ми не намагаємося одним образом зафіксувати суцільну панораму міста. Натомість ми робимо спробу вихопити окремі деталі, що у своїй сукупності формують набір аудіальних подій та аудіального середовища. Записи цих місць ми маємо намір повторити, також, після карантину.

Записи мають тривалість щонайменше 5 хвилин. Кожен має позначку на карті з додатковою інформацією про час створення. Оскільки наше сприйняття звукового середовища відбувається через поєднання різних чуттів, кожну документацію ми розпочинаємо зі словесного коментаря для опису моменту та місця запису. Поряд зі звуковою доріжкою теж приєднана фотографія місця для увиразнення перспективи, з якої ми документуємо. Кожне місце ми намагаємося записати двічі — впродовж дня та увечері.

До створення мапи долучилися: Тарас Назарук, Олександр Маханець, Ірина Склокіна, Наталія Отріщенко, Вікторія Панас, Богдан Шумилович, Софія Дяк, Ольга Заречнюк, Юрко Булка, Остап Мануляк.

У подальшому на карті будуть опубліковані нові звучання.

Біля Львівської національної філармонії. Фото та запис Ірини Склокіної

Документація та ретроспектива

Попри намір задокументувати саме сучасне звучання міста, ці спроби фіксації звуку у поєднанні з мапою, словесним коментарем та зображенням, відкривають для нас можливості дослідження звукового ландшафту минулого. Хоч звукозаписів міста з кінця XIX чи початку XX століття обмаль, існує низка інших джерел, які дозволяють це звучання вивчати. Цікаво, що інколи ці джерела можуть бути більш наповненими значенням, ніж прямий запис. Яскраво це можна простежити, наприклад, у модерністській поезії.

Скажімо, у Волта Вітмена (Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми! Над міським тлумом, над гуркотом коліс по бруківці),

Юліана Пшибося (Poeta, wykrzyknik ulicy!)

Богдана-Ігоря Антонича (Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд акорд, упав поверх на поверх.)

чи Богдана Стельмаха (Сонце залило щедро Вікон дієзи гострі, Східці стрімким крещендо Просять до неї в гості)

Різні свідчення про звучання міста теж дають візуальні джерела та преса. 

Джерело: Ossolineum, Wrocław

На фото вгорі видно цісаря Франца Йосифа I та князя Адама Сапєгу на  Загальній крайовій виставці у Львові  у 1894 році. Частина урочистостей відбувається поряд із павільйоном фонографа Едісона, одного з перших механічних приладів для запису та відтворення звуку.

“У столицях Європи тихіше”, - писала 17 вересня 1931 року міжвоєнна львівська газета  Chwila . Преса повідомляла про те, як у трьох європейських столицях — Берліні, Лондоні та Парижі — боролися з такою нестерпною ознакою модерності, як шум. “Галасоміри”, заборона клаксонів чи рекламних мегафонів , прокладання “каучукових” доріг мали “уярмити великоміське пекло”. 

Таким чином, мистецьке осмислення концепції звуку чи дискусії про галас модерності є не менш вагомим джерелом для дослідження історичного звукового ландшафту, ніж звукозаписи. А тому наша спроба задокументувати сучасний звуковий ландшафт міста є одним із початкових кроків у межах ширшого наміру мапувати історичний звуковий ландшафт на карті “Інтерактивного Львова”.

Проекти та тексти, якими ми надихалися:

Детальніше з алгоритмом підготовки та проведення запису можна ознайомитися  тут . Про ініціативу Центру міської історії зі створення архіву квітня 2020 року можна прочитати  тут .

У разі запитань щодо мапи звукового ландшафту, звертайтеся за адресою: t.nazaruk@lvivcenter.org

Фото на обкладинці: в'їзд до Науково-дослідного інституту прикладної акустики у Львові.

Ліцензія  Creative Commons Зазначення Авторства 4.0 Міжнародна . Приклад зазначення авторства:  Звуковий ландшафт Львова , Центр міської історії