Цісар прибуває!
Візит Франца Йосифа до Львова у 1855 році

На час другого візиту Франца Йосифа до Львова тривала Кримська війна. І Австрійська імперія уже висунула вимогу Росії вивести армію з Молдовського князівства та Валахії. Отже ситуація була доволі напружена, хоча й не небезпечна.
Тому відвідини цісарем Львова 22-24 червня (проїздом через Галичину до Буковини) мали підкреслено мілітарний характер.
Чого чекали від візиту
Загалом з часу попереднього приїзду в 1851 році пройшло не так багато часу, тому принципово нічого не змінилося. Зрештою, сам візит став несподіванкою.
Організація та підготовка
Місцева влада повторювала, і навіть скорочувала, програму 1851 року. Як і минулого разу, важливим було забезпечити присутність на вулицях достатньої кількості вдячних підданих. Тому, окрім плану заходів, опублікованого в газеті, організації, установи та школи отримали вказівки зайняти відповідні ділянки тротуарів. Цікаво, що не вся програма була анонсована наперед, більше того — преса навіть не подавала опису відвідувань окремих закладів. Ймовірно, в зв’язку із непростою міжнародною ситуацією, замість розписування кожного кроку Франца Йосифа, часто обмежувалися коротким "відвідав військові заклади, фортифікації та шпиталі".

Портрет Франца Йосифа I, 1860 рік
Перебіг події
Зранку 13 червня, коли цісар перетнув кордон Галичини, про це сповістили гарматні залпи на горі Франца Йосифа. Там же, в присутності влади міста і краю, розмістили імператорський штандарт. Він майорітиме на горі аж до того часу, коли Франц Йосиф перетне кордон Буковини.
В день приїзду імператора, 21 червня, до Львова повернулися архикнязь Карл Людвіг (Karl Ludwig Joseph Maria von Österreich) та намісник Агенор Голуховський (Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski), який до того супроводжував цісаря по Галичині.
Карл Людвіг виїхав зустрічати свого брата аж до Бартатова (тепер село у Городоцькому районі Львівської області).
На Богданівці, перед Городоцькою рогаткою, зустрічали офіцери.
Далі, о 15 годині, біля тріумфальної арки на Городоцькій рогатці — міський військовий комендант, рада ґміни та магістрат. Під музику військового оркестру Францу Йосифу передали символічні ключі від міста. Бургомістр Карл Гьопфлінґен (Karl Höpflingen von Bergendorf), як і минулого разу, виголосив вітальну промову німецькою мовою, найстаріший член ради Адам Сидорович (Adam Sidorowicz) — польською.
Цього разу преса писала лише про дзвони в усіх храмах, але не про артилерійські залпи. Мешканці Городоцького передмістя, приміських сіл, школи, парафіяльні братства сформували живий коридор від арки "аж до міста". Далі стояли міські парафії, цехи, школи та інші корпорації, при чому — всі зі своїми штандартами. Попереднього разу штандарти були лише в парафій.
Шлях до намісництва проліг через Городоцький гостинець, Святого Юрія, колишню Єзуїтську, площі Фердинанда та Бернардинську. Біля намісництва цісаря зустрічала почесна варта, офіцери, військова, цивільна і духовна влада, представники навчальних закладів, члени Станового сейму.
Після прибуття в намісництво Франц Йосиф не проводив ніяких аудієнцій, а поїхав на літню віллу свого брата, Карла Людвіга, там пообідав, а ввечері повернувся в резиденцію.
О 22:00 відбувся традиційний смолоскипний похід. Цього разу масштабніший, залучили навіть шкільну молодь, тому разом нарахували 3000 учасників. Три колони по тисячі осіб (від монастиря Бернардинів, від Краківського передмістя та від Нової вулиці) зійшлися перед будинком намісництва, хор звично виконав кантату, а на завершення влаштували вогненне шоу за допомогою бенгальських вогнів.
22 червня о 7 годині ранку на луках за Янівською рогаткою розпочався огляд військ (львівської залоги та окремих частин з околиць). Після загального огляду Франц Йосиф спілкувався з офіцерами, потім керував маневрами кавалеристів та артилеристів.
З 11:30, після повернення до резиденції, розпочалися аудієнції — прибули представники влади, духовенства, корпорацій та шляхти. Цього разу в пресі шляхту так і називали, а не, як минулого разу, "представниками Станового сейму".
Після полудня цісар проводив інспектування закладів та установ, розпочав власне з намісництва, далі були митниця, Університет, кримінальний суд, Оссолінеум, греко-католицька духовна семінарія, тюрма. О 17:00 — званий обід, о 19:00 — театр (німецька програма). Традиційно, всюди відбувалися урочисті зустрічі, а на святково прикрашених вулицях цісаря вітали щасливі піддані.
О 21:00 — військовий відбій "вечірня зоря". Армійські оркестри промарширували деякими вулицями, а перед намісництвом зіграли декілька спеціальних композицій.
23 червня день знову розпочався на луках за Янівською рогаткою. О 6 ранку разом із Карлом Людвігом та офіцерами Франц Йосиф оглянув виступ піхоти. З 9:30 до 14:00 цісар інспектував фортифікації, військові заклади та шпиталі. З 14:00 приймав відвідувачів, а о 17:00 влаштував вже традиційний званий обід. Після трапези цісар знову відвідав театр — тепер його увазі представили польську програму.
Цього дня, ймовірно, замість балу, шляхта влаштувала "чаювання" на горі Франца Йосифа. Після театру, о 21:30 цісар разом з братом та свитою поїхали на Високий Замок. Від артилерійських казарм прикрашеною та освітленою вулицею крізь натовп мешканців і гостей міста, через білу тріумфальну арку карети виїхали на гору. Тут до приїзду імператора розмістили герби всіх провінцій імперії, двоголовий орел та девіз Франца Йосифа Unitis Viribus ("Спільними силами"). Ще перед парком високих гостей зустріли екіпажі аристократів і провели нагору. Дорога була встелена квітами, а на терасах розмістилися три оркестри. Звідси можна було бачити, як головні будівлі міста світилися вогнями.
Окрему увагу преси привернули алегоричні фігури. Найбільш помітними були зображення монарха зі ставропольським привітанням "Вітай нам, вітай, милий Господине", скульптурні композиції "Діяльності" та "Ласкавості", оливкова гілка і сцена розбивання кайданів (дві останні — від кредитного і господарського товариств), а також символічні фігури "Торгівлі", "Промисловості" та "Сільського господарства".
Біля другої, зеленої, тріумфальної арки цісар висів з екіпажу. Тут його привітали члени шляхетського організаційного комітету на чолі з намісником і президентом Станового сейму Аґенором Ґолуховським, представники цивільної та військової влади, вище духовенство та видатні громадяни міста. Франц Йосиф та Карл Людвіг були одягнені у форму полковників уланів, а їхня свита складалася переважно з офіцерів. Натомість місцеві аристократи були у "станових" (тоді їх ще не називали "національними") кунтушах, а дами — у вечірніх сукнях.
Загалом у ресторані "пили чай" близько 400 осіб. Цісареві для "чаювання" приготували спеціальні апартаменти. Коли монарх вийшов на балкон, під акомпанемент оркестру філармонійного товариства у місті розпочалося масштабне світлове шоу. Центральним елементом дійства були величезні вогненні ініціали Франца Йосифа І біля собору Святого Юра, світилися також вежа Ратуші і Цитадель, а з Єзуїтського саду злітали в небо феєрверки.
О 23:00, після короткої розмови імператора з присутніми, весь кортеж практично крізь натовп поїхав у бік резиденції.
Для польської шляхти візит цісаря на цей прийом був дуже важливим свідченням його прихильності та загалом вагомою подією, яку не можна було пропустити. Як писали в пресі, "багато хто поїхав на купелі, хтось на паризьку виставку, а хтось перебував в закордонних подорожах". Та, як тільки дізналися про приїзд Франца Йосифа, аристократи мусили терміново повертатися до краю.
24 червня почалося не з військового параду, а з богослужіння в Латинській катедрі. Служба, яку відправив архієпископ Лукаш Баранецький (Łukasz Baraniecki), розпочалась о 9-й ранку.
З 10:00 до 15:00 години тривало відвідування закладів. Цісар проінспектував фінансову дирекцію, крайову касу, банківську філію, архів кадастрових мап. Потім завітав у римо-католицьку духовну семінарію. Далі були заклади для сліпих і глухонімих на Личакові, головний шпиталь, монастир Сакраменток, виховний заклад для дівчат під опікою Дам доброчинності. А тоді повернувся "назад до міста", де побував в ощадній касі та будівельній дирекції, які розміщувалися в Ратуші.
З 15:00 до 17:00 години тривали аудієнції, о 17:00 розпочався обід, а ввечері разом з братом Карлом Людвігом Франц Йосиф відвідав Стрільницю. Традиційно монарх оглянув історичні реліквії та стріляв по мішенях. До його приїзду вулиці, що вели до Стрільниці, були відповідно прикрашені та освітлені, а при в’їзді стояла тріумфальна арка.
О 22:00 відбулася прощальна серенада навпроти намісництва. По суті то було повторення смолоскипного походу з деякими змінами. Проте імператору сподобалося, він навіть "промовляв з балкону слова вдячності", чим дуже потішив публіку.
25 червня, о 6 ранку Франц Йосиф вирушив у напрямку Золочева і Тернополя. Вся еліта, яка зустрічала його під намісництвом 21 червня, з-під намісництва і проводжала. Прості піддані вишикувалася від резиденції вздовж вулиці Личаківської. Вихованці шкіл для сліпих і для глухонімих на Личаківському передмісті разом з викладачами вийшли провести імператора перед своїми закладами. А біля тріумфальної арки на Личаківській рогатці рада ґміни, магістрат та частина громадян дякували "за щастя, яке прийшло з присутністю" цісаря.
Що відвідав цісар
Місця з візиту цісаря 1855 року (натисніть, щоб побачити назву місця)
Наслідки візиту
Цього разу, на відміну від 1851 року, урядова газета прямим текстом писала про "шляхту", а не про "стани" чи "становий сейм". Зрештою, саме "чаювання" на Високому Замку свідчило про покращення стосунків віденського двору з польською елітою Галичини.
З більш приземленого, рада ґміни міста Львова, з нагоди відвідин, вирішила виділити кошти для відкриття Вищої реальної школи та Дому праці імені Франца Йосифа. А шляхта (оскільки вона "лояльна та у всьому підтримує монархію") — пожертвувати 10 000 золотих ринських. Решту необхідної суми вирішили дозбирати, залучаючи пожертви громадян, оскільки справа благородна і обіцяє підняти рівень промисловості Львова.
Персоналії
- Карл Людвіг Габсбург (Karl Ludwig Joseph Maria von Österreich) — ерцгерцог Австрійський, молодший брат імператора Франца Йосифа І.
Аґенор Ґолуховський (Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski) — намісник (тричі) Галичини, граф, впливовий консервативний політик.
Карл Гьопфлінґен фон Берґендорф (Karl Höpflingen von Bergendorf) — призначений бургомістр (prowizoryczny burmistrz) Львова у 1848-1859 роках.
Лукаш Баранецький (Łukasz Baraniecki) — львівський латинський архієпископ.
Джерела та література
- Unowsky Daniel L., The Pomp and Politics of Patriotism: Imperial Celebrations in Habsburg Austria, 1848-1916 (West Lafayette, Indiana: Purdue University Press, 2005), 270;
- Осередчук М., "Львів — Відень у кінці ХІХ – початку ХХ століття: візити представників Габсбурзької династії до Львова та їх відображення у пресі", Архіви України, Випуск 4 (286);
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №135, 14.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №140, 20.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №141, 21.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №142, 22.06.1855, s. 1;
- "Podział czasu Jego ces. i król. Apostolskiej Mości we Lwowie dnia 22 czerwca 1855", Gazeta Lwowska, №142, 22.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №143, 23.06.1855, s. 1;
- "Podział czasu Jego ces. i król. Apostolskiej Mości we Lwowie dnia 23 czerwca 1855", Gazeta Lwowska, №143, 23.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №144, 25.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №145, 26.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №146, 27.06.1855, s. 1;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №148, 30.06.1855, s. 1-2;
- "Monarchya Austryacka. Sprawy krajowe", Gazeta Lwowska, №151, 04.07.1855, s. 1.