Закон України про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності

     Добровольський Олександр Борисович (2 жовтня 1970, Билбасі́вка — 8 серпня 2021, Слов'янськ) — український історик, публіцист, політичний діяч, ідеолог українського націоналізму, діяч «Просвіти», один з фундаторів та виконуючий обов'язки командира УНА-УНСО на Донеччині. Є автором, співавтором і упорядником книг, збірників та наукових статей на тему українського громадсько-політичного руху та підпільного руху опору комуністичному режиму СРСР на Донбасі.

     Олександр народився 2 жовтня 1970 року в смт Билбасі́вка неподалік від Слов'янська. Мати хлопчика Неля Дмитрівна померла у віці 28 років від важкої хвороби, залишивши шестирічного Сашка сиротою. Після смерті матері хлопчик виховувався у рідного діда Кулика Дмитра Івановича і бабусі Мотрі Костянтинівни. Саме дід Дмитро став для хлопця взірцем людяності і принциповості.

     В шкільні роки був талановитим учнем, почав цікавитися історією ще з 8 років, збирав місцеві перекази про козаків та гайдамаків, мав величезну бібліотеку історичної і художньої літератури, періодичних видань. З самого дитинства захоплювався історією українського козацтва, пізніше - повстанського руху Нестора Махна, що згодом стало підґрунтям для написання статті "Козацький чорний Ангел". У віці 16 років заміняв вчителя історії. Своєю харизматичністю та цікавим викладанням предмету в один з таких уроків вразив ученицю Ларису Голуб, яка вже в дорослому житті стала йому другом та дружиною.

     1992 року став одним із фундаторів та командиром Донецької Крайової команди УНА-УНСО і автором проукраїнських листівок, зокрема "Українці Донбасу", за яку СБУ завело кримінальну справу «За розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Це була перша кримінальна справа за цією статтею на Донеччині часів Незалежності. Текст листівки виявився пророчим і не втратив актуальності й донині.

    6 вересня 1993 року Сашко став одним з центральних учасників Маяцьких подій. (В селі Маяки Крайова команда УНСО мала вшанувати пам'ять загиблих козаків, які в 1668 році на місці де стояла фортеця Маяцьк підняли повстання під проводом Івана Сірка проти московських воєвод. Після того через три місяці до цього ж місця прийшов з каральною експедицією воєвода Баратинський і повністю вирізав мешканців фортеці. Тільки через два роки місце почали заново заселяти.) На місці подій священники Української греко-католицької церкви, Української автокефальної православної церкви та Крайова команда УНСО встановили пам'ятний хрест, а священник Української греко-католицької церкви провів панахиду на знак вшанування пам'яті всіх хто загинув під час подій 1668 року - і українців і росіян, разом з тим малося на меті показати єдність православ'я в Україні. На це миттєво відреагували представники Російської православної церкви в Україні, які всіма силами намагалися цього не допустити підбурюючи місцеве населення та переводячи події в площину релігійного конфлікту. Вони підтягнули до місця подій релігійних фанатиків своєї церкви та інших людей, які намагалися спровокувати бійку з учасниками вшанування. Події розгорталися на очах та при бездіяльності представників силових органів та органів держбезпеки. Внаслідок дій провокаторів священник Української автокефальної православної церкви не мав змоги провести службу. В телеінтерв'ю Сашко висловив думку, що події дають підстави вважати про змову влади і Російської православної церкви про ескалацію провокативних дій щодо заходу вшанування, їх ескалація мала на меті спровокувати бійку та показати український рух в негативному світлі. Проте учасники вшанування не стали вступати в бійку з провокаторами і відслужили панахиду трохи відійшовши від попереднього місця. За словами одного з священників Російської церкви, який підбурював своїх прихожан до бійки, "конфлікт виник тому, що в чужий дім прийшли злодії і почали встановлювати свої порядки". Після цих подій Сашко був виключений Корчинським з УНСО і почалися тиски і зачистки по осередкам.

     1996 року притягався до відповідальності за діяльність в організації «Тризуб».

     З 1998 року Олександр працював у архівах Донецької області, досліджував український рух на Донеччині починаючи з 1917 року. Завдяки Сашковій цілеспрямованості та завзятості ці документи збережені та оприлюднені в його книгах.

     Працюючи в Донецькому обласному архіві СБУ, він дослідив тисячі справ НКВС, вироки радянських судів, проаналізував діяльність оунівського і радянського підпілля на Донеччині в період окупації, висвітлив багаточисельні спроби українського відродження, діяльність Просвіти і її членів на Донбасі. Сашко на основі архівних даних, свідчень учасників спротиву, співробітників НКВС, доводив що комуністична каральна машина була така ж, як і нацистська, але більш жорстока, цинічна й безпощадна.

     В 2000 році Сашко мав зустріч з Євгеном Стахівим. Останній став патроном діяльності Сашка і виділив 5000 доларів США на подальший викуп справ тоталітарної агентури з архівів СБУ та на видання книги.

     Нагороджений медаллю "15 років УНСО" I ступеню 19 серпня 2008 року.

     В 2014 році, під час окупації Слов'янська російськими терористичними військами, він був під номером 1 в їх «розстрільному списку» з наступним формулюванням «1. Добровольський Александр (Сашко). г. Славянск, глава „Просвиты“, журналист и писатель, восхваляет деятельность ОУН и УПА в Донбассе в период 1941—1943 г. Автор книги „Просвита под багнетом“, сотрудничает с СБУ, имеет доступ к архивам, очень опасный и идейный враг.»

     Сашка почали переслідували російські терористи. Йому телефонували і писали з погрозами. Одна з них — конверт, перекинутий вночі через паркан, Сашко вважав «чорною міткою» для себе.

    В цей час російські окупанти шукали Сашка повсюди. Він змушений був закопати свій напрацьований архів документів і виїхати на територію України, вільну від окупації — до свого друга в Дніпро. Там він продовжував займатися просвітницькою діяльністю, читав лекції у вищих навчальних закладах міста Львів.

    Коли, після визволення Слов'янська, повернувся до дому, — розгледів у коридорі «привіт від сєпарів» — розтяжку, яку знешкодив сам. «Як-не-як — колишній в. о. командира Донецького УНСО», — казав він тоді.

     В 2020 році Олександр випускає друком другий том праці «Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917—1959 рр.»

    До останнього Сашко був сфокусований над допрацюванням першого тому цієї книги. Він планував додати в нього документи з архівів СБУ, які викривали тоталітарну агентуру та донощиків НКВД в місті Костянтинівці.

     6 серпня 2021 року він був госпіталізований до лікарні з важким інсультом.

     8 серпня Сашко відійшов у вічність.

     10 серпня на цвинтарі у Билбасі́вці відбулась урочиста церемонія поховання. Місце поховання Олександра Добровольського (48°50′39″ пн. ш. 37°29′43″ сх. д.) планується до включення в туристичні маршрути Донеччини.

     Віктор Янукович народився 9 липня 1950 року у робітничому селищі Жуківка біля міста Єнакієвого, Донецької області (тоді — Сталінської); батько — Федір Володимирович (білорус / поляк / росіянин) (1923–1991) — металург; мати — Ольга Семенівна Янукович (Леонова) (росіянка) (1925–1952) — медсестра. Прізвище Янукович білоруського походження (від білоруського імені Янук — народної форми католицького імені Ян).

     Біографія батька, Федора Володимировича, офіційно не публікувалася, однак у січні 2010 року народний депутат від фракції БЮТ Володимир Яворівський заявив журналістам, що ним було оприлюднено секретні документи НКВС СРСР, згідно з якими батька було переселено з села Януки Вітебської області БРСР на Донбас на виправні роботи, у зв'язку зі звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами в роки Другої світової війни.

     Мати померла, коли Віктору Януковичу було 2 роки. Батько одружився удруге. Через погані стосунки з мачухою Янукович пішов із батьківського дому до бабусі, жив «у малюсінькому флігелі». Коли Віктор Янукович став прем'єром, в його школі з'явилась табличка, що він там учився.

     У 1967-му році, в сімнадцять років, був засуджений до трьох років тюремного ув'язнення за участь в пограбуванні.

     Другий раз Янукович був засуджений до двох років тюремного ув'язнення - в 1970-му році - за "нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості".

     У 1980-му році вступив в комуністичну партію Радянського Союзу.

     Повноцінну кар'єру як політик в незалежній Україні почав в 1997-му році з поста губернатора Донецької області.

     У 2002-му році був призначений на посаду прем'єр-міністра України. Перебування Януковича на цій посаді запам'яталося українцям скандалом з приватизацією "Криворіжсталі", проведеної за рекордно низькою ціною.

     У 2003-му році Віктор Янукович був обраний головою Партії регіонів.

     У 2004-му році балотувався в президенти України. Масові фальсифікації результатів прихильниками Януковича під час другого туру виборів призвели до початку Помаранчевої Революції (вона ж Майдан). В результаті було проведено третій тур виборів, де Янукович програв своєму опоненту Віктору Ющенку.

     З 2006-го по 2007-й рік займав пост прем'єр-міністра України при Вікторі Ющенку.

     У 2010-му році Віктор Янукович переміг на чергових президентських виборах в Україні, обійшовши свого опонента - Юлію Тимошенко.

Віктор Янукович і Революція Гідності

     У 2013-му році Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, що призвело до протестних акцій в центрі Києва, на Майдані Незалежності.

     Подальше рішення Януковича і його найближчого оточення розігнати акцію протесту силовими методами, призвело до появи Євромайдану, а протестні акції в його рамках придбали багатомільйонний і всеукраїнський характер.

     Спроби Віктора Януковича якось врегулювати ситуацію ні до чого не привели і врешті, після розстрілів Небесної Сотні, він втік з України в Росію.

     В результаті український парламент позбавив Віктора Януковича посади і прав президента України за "неконституційне самоусунення від здійснення конституційних повноважень".

Суд над Віктором Януковичем

    У провину Віктору Януковичу ставиться:

- Масові вбивства громадян України під час Революції Гідності.

- Заклики до зміни влади в Україні у неконституційний спосіб (звернення до глави РФ Володимира Путіна з проханням ввести російські війська на українську територію).

- Захоплення державної влади в Україні в 2010-му році (шляхом незаконної зміни Конституції).

   Для проведення судових засідань у законодавство України було внесено зміни, що дозволяють заочне судочинство. Після декількох років роботи, суд над Януковичем виніс вирок: визнання винним і позбавлення волі строком на 13 років.

Борг Януковича

     Борг Януковича - три мільярди доларів, які з ініціативи Віктора Януковича Україна отримала від Росії за єврооблігаціями.

Резиденція Януковича

     "Межигір'я" - незаконно придбана Віктором Януковичем ділянка землі в 140 гектарів, на якій було створено його резиденцію.

     "Земля Януковича" запам'яталася українцям зоопарком зі знаменитими "страусами яких утискають", справжнім вітрильником в місцевому озері, золотими унітазами і золотими біде, колекцією подарованих Януковичу сувенірів, серед яких і знаменитий "золотий батон".

     Після Революції Гідності Межигір'я було повернуто в державну власність і відкрито для відвідування.

Родина Віктора Януковича

     Колишня дружина Віктора Януковича - Людмила Янукович. Прославилася виступом на мітингу в 2004-му році, де розповідала про "наколоті наркотиками апельсини", які роздають на Помаранчевому Майдані.

    Також "Сім'я Януковича" (вона ж "Донецький клан") - це олігархічне угруповання, очолюване Віктором Януковичем.

Де зараз Янукович?

Віктор Янукович тепер як і раніше перебуває у вигнанні, в Російській Федерації.

     В шкільні роки був талановитим учнем, почав цікавитися історією ще з 8 років, збирав місцеві перекази про козаків та гайдамаків, мав величезну бібліотеку історичної і художньої літератури, періодичних видань. З самого дитинства захоплювався історією українського козацтва, пізніше - повстанського руху Нестора Махна, що згодом стало підґрунтям для написання статті "Козацький чорний Ангел". У віці 16 років заміняв вчителя історії. Своєю харизматичністю та цікавим викладанням предмету в один з таких уроків вразив ученицю Ларису Голуб, яка вже в дорослому житті стала йому другом та дружиною. Після закінчення Билбасівської загальноосвітньої школи в 1988 році вступив на омріяний історичний факультет Донецького національного університету.

     Навесні 1990 року юний студент 2 курсу університету, Сашко Добровольський написав курсову роботу «Українська повстанська армія (короткий нарис — розвідка)». Робота, яку йому заборонили захищати, і через яку студент змушений був полишити навчання в університеті. Ініціатором виключення Сашка з університету був професор Нікольський Володимир. Той самий, який вже у нові часи видав книжку «Підпілля ОУН на Донеччині» (2001 р.), а з 2014 року прислуговував у Донецьку окупантам.

     Попри перепони, Сашко здобув вищу педагогічну освіту на філологічному факультеті Слов'янського педагогічного інституту в 2002 році.

-  Єнакіївський гірничий технікум.

1967 згідно з постановою прокуратури Єнакієвого, Януковича відраховано з Єнакіївського гірничого технікуму за участь у вчиненні злочину.

- Донецький політехнічний інститут (1980), спеціальність інженер-механік, «Автомобілі та автомобільне господарство»;

Навчався заочно.

- Українська академія зовнішньої торгівлі (2001), магістр міжнародного права, «Міжнародне право»;

Проте, ніхто з тих, хто закінчив академію того ж самого року, що і Янукович, такого студента не пам'ятає, — заявляє «Українська правда». Як заявив Тарас Костишин в RUPOR.INFO, випускники Української академії зовнішньої торгівлі випуску 2001 року були здивовані тим, що їхнім однокурсником виявився Віктор Янукович. Вони його там ніколи не бачили.

- Інститут економіко-правових досліджень НАНУ, дисертація на тему «Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону».

Свого часу Янукович вказував у своїй біографії, що є членом Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв. Як з'ясувалося, такого наукового закладу не існує.

Початок політичної кар'єри

    Віктор Янукович вступив до лав КПРС 1980 року. 1981 року Комітет партійного контролю (КПК) відряджав у Донецьк для перевірки законності погашення судимостей Януковича відповідального контролера КПК Михайла Люнькова. Наступного року Віктор Янукович був обраний депутатом Карло-Марксівської сільради міста Єнакієве[45].

     Становлення Віктора Януковича як регіонального лідера відбулося в середині 90-х років. До цього моменту в Донецькій області вже оформилось одне з найсильніших фінансових угрупувань України. Вважається, що Віктор Янукович зробив чималий внесок до його створення. Саме його називали одним з авторів схеми «вугілля-кокс-метал»: шахти в Україні отримували державні дотації; кокс, що вироблявся з вугілля, що теж дотувалось, дозволяв різко понизити собівартість металу; об'єднання в одних руках всього виробничого ланцюжка від видобутку вугілля до експорту металопродукції дозволяло виводити за кордон державні дотації у вигляді прибутку за експортований метал і відшкодованого ПДВ. Саме тоді, вважається, виник тандем Віктора Януковича і Ріната Ахметова.

     Після заміни на керівному посту області Щербаня Володимира Петровича на Полякова Сергія Васильовича, влітку 1996 року Віктора Януковича призначено заступником, а потім першим заступником нового голови обласної державної адміністрації (займався роботою базових галузей промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку). Не бажаючи заглиблюватися в проблеми регіону, Сергій Поляков практично переклав свої функції на Віктора Януковича. Авторитет останнього на місцевому і державному рівні зріс, відкривши шлях до ще вищого кар'єрного злету.

Голова Донецької облдержадміністрації

    14 травня 1997 р. Указом Президента № 435/97 Віктор Янукович призначений на місце звільненого голови Донецької обласної державної адміністрації Полякова Сергія Васильовича. Кандидатуру Януковича вважали найбільш логічною, враховуючи його здатність обходити гострі кути у відносинах між регіоном і центром.

     14 червня 1998 р. Віктор Янукович перемагає на повторних виборах до Донецької обласної ради з виборчого округу № 7 (вибори 28 березня 1998 р. визнані такими, що не відбулися). 11 404 виборці (78,41 %) віддають за нього свій голос.

    14 травня 1999 р. шоста сесія Донецької обласної ради ХХІІІ скликання ухвалила заяву Пономарьова Івана Дмитровича про звільнення від виконання обов'язків голови за станом здоров'я. У цій заяві згадана кандидатура голови Донецької обласної держадміністрації Віктора Януковича як найприйнятніша заміна. Більшість депутатів підтримали її, дозволивши Віктору Януковичу суміщати посади керівника обласної виконавчої і представницької влади, що суперечило чинному законодавству України.

    Віктор Янукович був одним із тих, хто суміщав керівні посади в обласній раді і облдержадміністрації. На початку 2001 р. подав заяву про відставку з поста голови облради. Але облрада переважною більшістю голосів (136 — «за» при 4 — «проти») ухвалила рішення продовжити повноваження своєму керівникові.

      У травні 2001-го Віктор Янукович зробив ще одну спробу піти з посади голови облради, пояснюючи це тим, що за попередні два роки в облраді створено стабільну конструктивну більшість, і тому відпала необхідність суміщати посади. Новим головою облради став Борис Вікторович Колесніков.

     На Виборах до Верховної Ради 2002 р. в Донецькій області переміг пропрезидентський блок «За єдину Україну!». Список блоку отримав майже 40 % голосів донецьких виборців. В одномандатних округах (всього їх — 23) пройшли в основному його висуванці, які згодом склали основу фракції «Регіони України». Віктор Янукович обраний депутатом Обласної ради в місті Димитрові (нині Мирноград). За нього проголосували більше 70 % жителів округу.

    Перебуваючи на посаді Голови облдержадміністрації, Віктор Янукович не вступав у Партію регіонів, проте не приховував своїх симпатій до неї, заявляючи зокрема, що ця партія «має велике майбутнє в Донбасі». Пізніше, коли Віктор Янукович став Прем'єр-міністром України за квотою фракції «Регіони України», йому запропонували очолити Партію регіонів. Офіційно з цією ініціативою виступили декілька місцевих організацій партії в Донецькій області. Віктор Янукович був обраний лідером на 5-му з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 р. Микола Азаров став головою політичної ради; Володимир Рибак — головою виконкому політичної ради партії.

     Віктор Янукович — прихильник змішаної виборчої системи. Такої ж точки зору дотримувалася і Донецька облрада. Зокрема, 2001 р. він прийняв звернення до Верховної Ради і Президента з проханням зберегти змішану систему, «щоб не обмежувати права громадян».

     Завдяки активній підтримці Віктора Януковича і фінансово-економічних груп Донбасу, в першу чергу Індустріального союзу Донбасу (ІСД), кандидатури Леоніда Кучми на президентських виборах 1999 року, останній здобуває перемогу в Донецькій області, мешканці якої мали симпатії до представників лівих сил. У першому турі 31 жовтня Леонід Кучма отримав у свою підтримку 31,96 %, а основний його суперник Петро Симоненко (лідер Комуністичної партії України) — 39,40 %. У другому турі 14 листопада Леонід Кучма набрав — 52,98 % голосів, а Петро Симоненко — 41,22 %.

     Незадовго до своєї відставки, яка відбулася в січні 2001 р., віцепрем'єр із ПЕК в уряді Віктора Ющенка Юлія Тимошенко запропонувала свій план реформування вугільної галузі. Проте в Донбасі до нього поставилися різко негативно: наприклад, Віктор Янукович назвав його популістським. У Донецьку дуже боялися ідей уряду Віктора Ющенка щодо закриття 88 шахт, зокрема 39 — в Донецькій області. У той період, коли Віктор Ющенко очолював Кабінет Міністрів, до звичайних скарг обласної влади про те, що владні повноваження надмірно централізовані в руках Києва, додалася незадоволеність політикою уряду в паливно-енергетичному комплексі.

     У часи перебування на посаді Голови облдержадміністрації Віктор Янукович був лобістом деяких проєктів у рамках регіону, зокрема Роман Гайовий з Агентства журналістських досліджень приводить такі успішні лобістські проєкти губернатора Януковича: введення високого мита на коксівне вугілля, що дало можливість вирівняти в ціні дешеве російське з дорогим українським вугіллям; прогрес в об'єднанні місцевих енергокомпаній; експансію донецьких фірм на ринок сусідньої Луганщини.

     Віктору Януковичу належала ідея створення на території Донбасу вільних економічних зон — «Донбас» й «Азов», які дали можливість окремим місцевим компаніям отримати податкові та митні пільги і кращі умови розвитку, він також відомий як лобіст вугільних підприємств, проти закриття яких він виступав.

Прем'єр-міністр України (21 листопада 2002 — 5 січня 2005)

Докладніше: Перший уряд Віктора Януковича

     У листопаді 2002 р. Леонід Кучма відправив у відставку Прем'єр-міністра Анатолія Кінаха та запропонував на цю посаду Віктора Януковича. «За» проголосували 234 Народних депутати України.

Рівень зростання ВВП України. 1990—2011 рр.

     Коли Віктор Янукович став Прем'єр-міністром України, уряд почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі: розроблена відповідна програма, яка передбачала об'єднання шахт у крупні державні компанії, що надалі підлягали акціонуванню, а потім — приватизації, для полегшення роботи державних вугільних компаній планувалося створити спеціальну енергорозподільну компанію, яка б поставляла на шахти електроенергію за зниженими цінами. Міністерство палива та енергетики вважало, що саме таким способом реально вдасться провести антикризові заходи.

    Віктор Янукович подав у відставку з посади голови Уряду 31 грудня 2004 р., після оголошення результатів Виборів Президента України 2004, у яких (у третьому турі) перемогу отримав Віктор Ющенко. Відставку прийнято Президентом Леонідом Кучмою 5 січня 2005 р.

     Віктор Янукович очолював уряд України 3 роки та 6 місяців (абсолютний рекорд перебування на посаді Прем'єр-міністра України). За часів першого уряду Віктора Януковича зафіксований найвищий показник зростання ВВП за історію незалежної України — 12,1 % у 2004 р.

Президентські вибори 2004 року

Докладніше: Вибори Президента України 2004

     У 2004 р. Прем'єр-міністр України Віктор Янукович за підтримки президента Леоніда Кучми став «кандидатом від влади» на президентських виборах в Україні.

     Під час президентської кампанії у засобах масової інформації та з трибуни Верховної Ради оприлюднені факти біографії В. Януковича, пов'язані із вчиненими ним злочинами та із співпрацею його з КДБ (див., наприклад, фотокопію запиту Г. Омельченка).

    Віктор Янукович мав велику підтримку на Донбасі та значну серед електорату південних та східних областей України. Прихильники Віктора Януковича наголошували на економічному зростанні східних регіонів за часи діяльності уряду у 2002—2004 рр., суттєвим аргументом була проросійська економічна та культурна політика. У Києві, центральних, північних та, особливо, західних областях Віктор Янукович користувався дуже низькою підтримкою — перш за все, через зростання цін на основні продукти харчування, значний рівень корупції практично у всіх гілках влади, кримінальне минуле Віктора Януковича, проросійську орієнтацію.

    У першому турі Віктор Янукович набрав 11008731 голос (39,26 %), посівши 2-е місце серед 24 претендентів (поступившись Віктору Ющенку). У другому турі, відповідно до офіційної заяви Центральної виборчої комісії, Віктор Янукович здобув перемогу (одержавши 49,46 % голосів), але, в умовах масових акцій протесу, розгорнутих прихильниками Віктора Ющенка, які обвинуватили владу в масовій фальсифікації виборів, Верховний Суд, розглянувши представлені докази, визнав, що встановити достовірні результати голосування неможливо. Згідно з рішенням ВСУ 26 грудня 2004 р. відбулося переголосування другого туру, у якому Віктор Янукович програв, набравши 44,2 %. Але навіть після рішення Верховного Суду нікому з високопосадовців офіційні обвинувачення в організації фальсифікацій висунуті не були.

Докладніше: Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)

У 2009 р. Віктор Янукович зазначив, що віддав перемогу іншому кандидату, щоб не допустити кровопролиття: «Я не хотів, щоб матері втратили дітей, дружини — чоловіків. Я не хотів, щоб по великій річці Дніпро за течією попливли трупи з міста Києва. Я не хотів на крові здобути владу».

Опозиційна діяльність (2005—2006)

    Після поразки на президентських виборах Віктор Янукович не полишив політичної діяльності і виступив із критикою економічного курсу, запровадженого президентом Віктором Ющенком і прем'єром Юлією Тимошенко. Віктор Янукович відзначав, що незбалансована економічна політика спрямована на різке зростання соціальних виплат у державному бюджеті, нарощування податкового тиску на підприємства, а також різке скорочення капітальних інвестицій в основні фонди, призведуть до наростання кризових явищ в економіці країни.

    У квітні 2005 року лідери 19 політичних партій і 12 громадських організацій домовилися про створення опозиційної коаліції на чолі з Віктором Януковичем. Така широка коаліція так і не була сформована і Партія регіонів взяла участь у Виборах до Верховної Ради 2006 самостійно. Віктор Янукович почав реорганізацію своєї Партії регіонів, пообіцявши зайняти пост Прем'єр-міністра після парламентських виборів або, принаймні, отримати істотну вагу в наступному уряді.

   Влітку 2005 року Генеральна прокуратура України звинуватила Віктора Януковича в незаконній видачі премій призерам Олімпійських ігор в Афінах 2004 із державного бюджету, у виділенні коштів Донецькому аеропорту на закупівлю устаткування для забезпечення безпеки польотів. Генеральна прокуратура також зацікавилася земельною ділянкою, яка була оформлена на Віктора Януковича губернатором Івано-франківської області Михайлом Вишиванюком 2000 року.

    Під час перебування в опозиції Віктор Янукович написав книгу «Рік в опозиції», яку презентував за два тижні до виборів.

    Віктор Янукович — народний депутат України V скликання від Партії регіонів (квітень — липень 2006 року), № 1 в списку. На час виборів — голова Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради з питань правової політики (липень — вересень 2006 року), голова фракції Партії регіонів (травень — вересень 2006 року). Склав депутатські повноваження 12 вересня 2006 року, у зв'язку з обранням Прем'єр-міністром України.

    На виборах у Верховну Раду України, що відбулися 26 березня 2006 року, Партія регіонів набрала 32,14 відсотка голосів, посівши перше місце. Спроби створення парламентської коаліції, яка могла б сформувати Кабінет міністрів і утвердила Прем'єр-міністра, довгий час були безрезультатні: спочатку фракція Партії регіонів була в меншині, — теоретична більшість могла складатись з Блоку Юлії Тимошенко, Нашої України і Соціалістичної партії (останні в своїй передвиборчій компанії обережно використовували «помаранчеву» риторику). Але згодом суперечності між лідерами цих фракцій, та дії Президента України Віктора Ющенка, який схилявся до коаліції Нашої України з Партією регіонів, привели до того, що лідер соціалістів Олександр Мороз, заради обрання його спікером Верховної Ради, пішов на «союз» з Віктором Януковичем, і ситуація в українському парламенті змінилася — більшість мандатів отримала коаліція Партії регіонів, соціалістів і Комуністичної партії. Президент Ющенко оголосив нову коаліцію нелегітимною, і мова зайшла про можливий розпуск Ради і призначення нових виборів.

     Проте у серпні 2006 року, в ході переговорів між президентом Ющенком і лідерами парламентських фракцій, був розроблений документ — Універсал національної єдності, який підписали представники всіх фракцій Верховної Ради, окрім Юлії Тимошенко і голови фракції Компартії Петра Симоненка (він не підтримав декілька пунктів Універсала). У документ, окрім положень, що передбачали використання української мови як державної і гарантували громадянам України вільне використання російської або інших мов, був також включений пункт про виконання плану дій «Україна—НАТО». На підставі цього Універсала, 7 липня 2006 року була створена Антикризова коаліція, яка з 23 березня 2007 року змінила назву на Коаліція національної єдності, за участю фракцій Партії регіонів, КПУ, та СПУ. 4 серпня 2006 року Верховною Радою України був призначений персональний склад Кабінету Міністрів України та Прем'єр-міністр України Віктор Янукович, який на момент призначення на цю посаду був народним депутатом України. У зв'язку з тим, що протягом двадцяти днів з моменту призначення повноваження народного депутата України Віктора Януковича не були припинені, з огляду на вимоги статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності», постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року про призначення Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України втратила чинність з 25 серпня 2006 року. Але, попри це, Віктор Янукович, сумнівно з правової точки зору, продовжував здійснювати повноваження Прем'єр-міністра України до призначення нового Уряду за результатами позачергових виборів народних депутатів 2007 року.

Прем'єр-міністр України (4 серпня 2006 — 18 грудня 2007)

Докладніше: Другий уряд Віктора Януковича

     13 грудня 2006 року уряд Януковича розповсюдив спеціальну заяву, в якій звинуватив президента Віктора Ющенка в свідомій дестабілізації обстановки. Наголошувалося, що рішення Віктора Ющенка накласти вето на проєкт Закону про бюджет на 2007 рік спровоковане «ілюзією можливого розпуску Верховної Ради і проведення дострокових парламентських виборів». У відповідь на це секретаріат Президента України звинуватив уряд у порушенні Конституції, оскільки він нібито заклав до бюджету на 2007 рік занижені рівні мінімальної зарплати і пенсії.

     22 грудня того ж року Віктор Ющенко підписав відкинутий ним раніше закон «Про держбюджет України на 2007 рік». Як заявив Віктор Янукович, для цього йому довелося домовитися з Президентом про те, що за підсумками першого кварталу держбюджет переглянуть і за можливості рівень пенсії в країні відповідатиме встановленому прожитковому мінімуму.

      12 січня 2007 року Верховна Рада ухвалила підготовлений урядом Віктора Януковича Закон «Про кабінет міністрів України». Раніше Президент наклав на нього вето, проте завдяки підтримці блоку Юлії Тимошенко, в парламенті воно було з успіхом подолано. Про необхідність швидкого ухвалення цього закону Віктор Янукович говорив ще в жовтні 2006 року. Тоді він пропонував паралельно внести і закон про Президента України — «щоб побачити баланс влади», але цього зроблено не було. Віктор Янукович підкреслював, що в роботі над законопроєктом брали участь як міністри, які представляють «Нашу Україну», так і представники юридичного департаменту Секретаріату Президента. 18 січня 2007 року Віктор Ющенко запропонував парламенту змінити ті положення документа, які, на його думку, не відповідають Конституції України. 23 січня Голова Верховної Ради України Олександр Мороз заявив, що навіть якщо Президент України не підпише цей закон, то він, як голова Верховної Ради, буде «зобов'язаний його обнародувати». Намагаючись запобігти публікації закону, 1 лютого 2007 року співробітники Секретаріату Президента повідомили про подання до Конституційного суду України. 2 лютого 2007 року Закон «Про Кабінет міністрів» офіційно набув чинності після того, як був опублікований у парламентській газеті «Голос України» і газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур'єр».

     23 листопада 2007 року, на I сесії Верховної Ради VI скликання, В. Янукович склав повноваження Прем'єр-міністра України. Виконував обов'язки Прем'єра до обрання 18 грудня 2007 Верховною Радою нового Прем'єр-міністра — Юлії Тимошенко.

Опозиційна діяльність (2007—2010)

Докладніше: Політична криза в Україні 2008

    2008 Янукович посідає шосте місце у рейтингу Топ-100 найвпливовіших українців за версією журналу Кореспондент.

    У серпні 2008 р. Янукович заявив про необхідність визначення критеріїв, які дозволятимуть надавати відповідний статус конфліктним територіям: «Визнання Російською Федерацією незалежності Південної Осетії та Абхазії — це логічне продовження процесу, який був започаткований західними країнами стосовно визнання незалежності краю Косово».

    У травні-червні 2009-го Янукович знову з'являється на обрії великої політики: Партія регіонів починає переговори про створення широкої коаліції з Блоком Юлії Тимошенко. Переговори про участь у коаліції веде також блок Литвина.

    28 жовтня 2009 р. ЦВК реєструє Віктора Януковича кандидатом у президенти України. Молодіжна партія та Партія регіонів підтримали кандидатуру.

    8 грудня Юрій Луценко звинуватив Януковича у наданні неправдивих відомостей у декларації про доходи: «У своїй декларації Янукович показав на 30 млн грн менше дохід за продаж квартири». Також Луценко заявив, що В.Янукович у всіх на очах присвоїв 140 га землі.

Президентські вибори 2010 року

Докладніше: Вибори Президента України 2010

     У першому турі виборів найбільшу кількість голосів набрав Віктор Янукович — 8 686 751 (35.32 %), друге місце посіла Юлія Тимошенко — 6 159 829 (25.05 %). Ці два кандидати вийшли до другого туру виборів.

     У другому турі виборів за результатами обробки 100,00 % протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович — 48,95 % (12 481 266 голосів); Юлія Тимошенко відстає на 3,48 відсотки — 45,47 % (11 593 357 голосів). Проти обох кандидатів проголосувало 4,36 % громадян. Визнаних недійсними виборчих бюлетенів — 1,19 %. Зросла в порівнянні з першим туром активність виборців — 69,15 % (66,76 % у першому турі).

     Не дочекавшись офіційних результатів, Януковича з перемогою привітали президенти Росії, Латвії, Естонії, США, Польщі, ЄС, Грузії, Німеччини, Франції, прем'єр Туреччини, Патріарх Кирило тощо. Першим привітав кандидата Олександр Мороз.

    14 лютого 2010 року ЦВК оголосила офіційні результати виборів президента України, згідно з якими лідер Партії регіонів Віктор Янукович переміг і став наступним президентом країни.

     17 лютого Вищий адміністративний суд України призупинив рішення ЦВК про визнання Януковича президентом України в забезпечення позову Юлії Тимошенко про скасування підсумків другого туру виборів. Суд не задовольнив клопотання Тимошенко заборонити Януковичу складати присягу президента на урочистому засіданні Верховної Ради.

    19 лютого Верховна Рада достроково припинила повноваження народного депутата Віктора Януковича у зв'язку з особистою заявою про складання депутатських повноважень. За постанову проголосували 242 депутати з 428 зареєстрованих у залі.

Президент України (25 лютого 2010 — 22 лютого 2014)

Докладніше: Президентство Віктора Януковича

Інавгурація

    Верховна Рада України встановила дату інавгурації 16 лютого 2010 року. Віктор Ющенко підписав указ, затвердивши план заходів, пов'язаних з інавгурацією В. Ф. Януковича, 20 лютого, і побажав йому «відстоювати українські інтереси і захищати демократичну традицію» на президентському посту. Тоді ж Блок Юлії Тимошенко заявив, що вони не будуть присутні на події. Інавгурація четвертого Президента України відбулася 25 лютого 2010 року. Патріарх Кирило, Московський і всієї Русі, на запрошення Януковича провів державну молитвену службу в Києво-Печерській Лаврі. Також були присутні на інавгурації Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон, радник США з національної безпеки Джонс Джеймс Логан і спікер Думи Борис Гризлов. Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та її партія церемонію проігнорували.

Внутрішня політика

Докладніше: Уряд Миколи Азарова#Внутрішня політика України. Виконання програми Президента

    Першим указом Януковича на посаді Президента України стало скорочення робочого штату і витрат на утримання Секретаріату Президента на 20 %. Цим же указом він повернув Секретаріату Президента його попередню назву — Адміністрація Президента України. Незважаючи на таке скорочення штату видатки на Держуправління справами при Президенті в 2011-му зросли на 400 млн грн, а сам Янукович потрапив на третє місце в світі за витратами на президента країни.

    3 березня 2010 Янукович призупинив своє членство в Партії регіонів, яку очолював майже сім років до обрання главою держави, i поклав обов'язки лідера партії і парламентської фракції на Миколу Азарова.

    Формування парламентської коаліції «Стабільність та реформи». Після президентської кампанії у Верховній Раді сформовано парламентську коаліцію «Стабільність і реформи».

    Кадрові зміни держапарату. Відновлення управлінської «вертикалі». Масштаби кадрових змін на всіх рівнях структур державного апарату після обрання Віктора Януковича на посаду Президента України перевершили «кадрові чистки», що відбувались після Помаранчевої революції й активно критикувались самим Януковичем. На більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу. Колишній співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен так прокоментувала формування влади Януковичем у перші два місяці каденції:

«Я дуже занепокоєна. Я завжди знала, що в Україні вразлива демократія. Але я навіть не уявляла, що за два місяці, відколи працює новий Президент, — він використав їх для того, щоб підібрати під себе уряд, скасувати результати виборів 2007 року, повністю підкорити собі Вищу раду юстиції, Верховний Суд, СБУ і навіть парламент «

    Деякі експерти вважають, що незаперечним досягненням нової владної команди є стабілізація політичної системи України. Разом із тим вони додають, що так і не вдалося втілити в життя гасло про «уряд професіоналів». Кабінет міністрів Миколи Азарова формувався за попереднім квотним принципом, проте з яскраво вираженим «регіональним присмаком» (за деякими підрахунками, більше третини складу чинного уряду — вихідці з Донецького регіону). Експерти мають думку, що, напевно, головними вимогами до кандидатів на високі посади були особиста відданість Віктору Януковичу, ефективна участь у президентській виборчій кампанії.

    Утворення консультативно-дорадчих органів при Президентові України. Їхня діяльність. Указом від 26 лютого 2010 р. Віктор Янукович утворив Комітет з економічних реформ, секретарем якого призначив Ірину Акімову, указом від 26 лютого 2010-го — Національний антикорупційний комітет, указом від 9 квітня 2010 р. — Раду регіонів, як консультаційно-дорадчого органу при Президентові України з метою забезпечення взаємодії центральних органів влади та місцевого самоврядування.

   Однак Рада регіонів так і не запрацювала ефективно. Політолог Костянтин Матвієнко вважає що цей орган створено для демонстрацій перед телекамерами, що Президент реально управляє державою.

    26 лютого 2010 р. Віктор Янукович підписав указ про утворення Національного антикорупційного комітету, однією з цілей якого є кардинальне покращення ситуації у сфері боротьби з корупцією в Україні. Слід зазначити, що Україна в індексі сприйняття корупції опустилася зі 134 місця в 2010 році на 152 місце в 2011 році.

Конституційний переворот та узурпація влади

    В жовтні 2010 року Конституційний суд визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (політреформу 2004 року) у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення[102] і відновив дію Конституції України 1996 року. Таким чином, Янукович через кишеньковий Конституційний суд змінив форму правління в Україні, повернувши її від парламентсько-президентської знову до президентсько-парламентської, всупереч Конституції, яка чітко дає такі повноваження лише Верховній Раді. Після цього рішення КСУ повноваження Президента значно розширились. Ці дії були розцінені Генеральною прокуратурою в 2017 році як держпереворот та незаконне захоплення влади.

   30 листопада 2010 р. Янукович наклав вето на Податковий кодекс, затверджений Верховною Радою та прийнятий урядом Азарова, що призвів до мітингів по всій Україні (одного з найбільших протестів із часів Помаранчевої революції). Виправлений варіант документа підписаний Президентом 3 грудня 2010-го.

    27 січня 2011 р. у Давосі на «Всесвітньому економічному форумі» Віктор Янукович заявив про започаткування 21 реформи у різних сферах життєдіяльності України та зауважив: «В питанні розвитку демократії Україна є одним з лідерів східної Європи. Я б сказав навіть — однією з центральних країн».

    1 жовтня 2011 р. набрав чинності Закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», підписаний Віктором Януковичем 9 вересня 2011-го.

    17 січня 2013 р. Янукович визнав провал більшості реформ своєї команди і звинуватив Миколу Азарова в саботажі.

Зовнішня політика

    Свій перший закордонний візит Віктор Янукович здійснив до Брюсселя, де зустрівся з президентом ЄС Германом Ван Ромпеєм. Серед конкретних пріоритетів були відзначені перспективи запровадження безвізового режиму, створення зони вільної торгівлі, підтримка з боку Євросоюзу подолання наслідків фінансово-економічної кризи в Україні.

   4 червня 2010 р. Янукович повідомив, що Україна не визнає незалежність Абхазії і Південної Осетії. Він нагадав про існування у світі низки міжнародних угод, якими закріплено територіальну цілісність країн і зазначив, що ніколи не виступав за порушення цих документів: «Я ніде і ніколи не заявляв про визнання Південної Осетії та Абхазії».

Зустріч з президентом Росії Медведєвим у Харкові 21 квітня 2010 року.

   Підписання угоди про подовження терміну перебування ЧФ РФ на території України.

   21 квітня 2010 р., без попереднього суспільного обговорення, Президент України В. Янукович підписав із президентом Росії Дмитром Медведєвим «Угоду між Україною і РФ з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», згідно з якою продовжується термін перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі на 25 років, до 2042 року. Це стало своєрідною «ціною» підписання Доповнення до газового контракту від 19 січня 2009 року між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» (який був укладений Прем'єр-міністрами двох держав Ю. Тимошенко та В. Путіним у Москві), котре скасовує пункт про штрафні санкції за недобір газу і обумовлює знижку на російський газ для України, яка буде оформлена як зменшення митних зборів. Деякі аналітики розцінили угоду як таку, що суперечить Конституції України. Разом із тим, деякі чільні представники Партії Регіонів, виправдовуючи Януковича, посилаються на різночитання трактувань перехідних положеннях Конституції, вважаючи, що вони стосуються лише заборони на створення нових військових баз. Угода отримала також неоднозначну оцінку в українському суспільстві: її розкритикувала низка місцевих рад, опозиція та екологи. Відбулася серія багатотисячних мітингів. 27 квітня Угоду ратифікували парламенти обох країн.

Стосунки з Європейським і Митним союзами

     12 квітня 2011 року відбувся візит голови уряду Росії Володимира Путіна до Києва. Росія схиляє Україну до вступу до Митного союзу, до якого крім РФ входять Білорусь і Казахстан. Основною поступкою за це має бути зниження ціни на російський газ для України майже наполовину. Янукович висловлюється за зближення країни з Митним союзом країн СНД. "Вважаю, що подальший розвиток стосунків з Митним союзом спиратиметься на нову договірну базу щодо угод про вільну торгівлю, і можлива пакетна угода про співпрацю за формулою «3+1», — заявив він 7 квітня, виступаючи зі щорічним посланням у Верховній Раді.

    Прем'єр-міністр Росії Володимир Путін у ході цього візиту не отримав прямої згоди від президента України Віктора Януковича на вступ України до Митного союзу. Про це сказало газеті «КоммерсантЪ-Украина» джерело, ознайомлене з ходом закритої частини їхніх переговорів. «Хоча прогресу в переговорах України з ЄС щодо ЗВТ (зони вільної торгівлі) немає, а на пошук компромісу з деяких питань у нас можуть піти роки, Президент України задекларував таку позицію: Україна інтегрується в Євросоюз, у Митний союз не вступає, а буде дотримуватися заявленої формули 3+1», — сказало джерело.

    Угода зі створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і Європейським Союзом практично готова, залишилися три неврегульовані питання, за якими Київ пропонує компромісний підхід. Про це повідомив 31 травня 2011 року прем'єр-міністр України Микола Азаров на зустрічі з головою МЗС Греції. «Практично угода готова. Залишилися три неврегульовані питання, за якими Україна запропонує компромісний підхід», — сказав він.

     29 травня 2013 року в Астані (Республіка Казахстан) в президентському палаці «Акорда» відбулася зустріч Президента України Віктора Януковича, Президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка, Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва, Президента Киргизької Республіки Алмазбека Атамбаєва та Президента Російської Федерації Володимира Путіна. За результатами зустрічі Віктор Янукович дав доручення Кабінету міністрів України підписати меморандум про надання Україні статусу спостерігача в Євразійській економічній комісії, яка є виконавчим органом Митного союзу, під час саміту СНД в Мінську 31 травня.

   31 травня 2013 року у Мінську Прем'єр-міністр України Микола Азаров і голова Євразійської економічної комісії (ЄЕК) Віктор Христенко підписали меморандум про поглиблення взаємодії між ЄЕК і Україною. Меморандум передбачає надання Україні можливості мати представника в ЄЕК і одержати статус спостерігача в Євразійському економічному союзі з 2015 р.

   За роки правління Віктора Януковича приватні кредитори видали Україні $40 мільярдів кредитів.

    28 — 29 листопада 2013 року на Саміті глав держав у Вільнюсі Президент України Віктор Янукович не підписав Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом, що викликало бурхливі негативні реакції Заходу та України, додавши ще більших масштабів Євромайдану.

Найважливіші закордонні візити Президента України

Вашингтонський саміт із ядерної безпеки, квітень 2010 року.

       На саміті з ядерної безпеки, який пройшов у Вашингтоні на початку квітня 2010 року, взяв на Україну зобов'язання позбутися до 2012 року усіх запасів високозбагаченого урану, який використовується в країні виключно у наукових цілях, чим зробив велику послугу президентові США Бараку Обамі, адже ця обіцянка стала чи не єдиним вагомим досягненням Обами на шляху ядерної безпеки на саміті.

Візит у ПАРЄ, квітень 2010 року

27 квітня, під час візиту у Страсбург, заявив у ПАРЄ, що Голодомор в Україні 1932-33 років визнавати як факт геноциду щодо того чи іншого народу буде неправильно, несправедливо:

«Це були наслідки сталінського тоталітарного режиму, ставлення до людей ... Але визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу, ми вважаємо, буде неправильно, несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія держав, що входили до СРСР «

    Тоді ж Янукович заявив, що входження України у Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії є неможливим, натомість створення зони вільної торгівлі з ЄС є одним із національних пріоритетів.

Візит до Китаю, вересень 2010 року

    Президент України Віктор Янукович перебував з офіційним візитом у Китаї з 2 по 5 вересня 2010 року. 2 вересня у присутності глав держав відбулася церемонія підписання 13 двосторонніх документів, серед яких:

 — Основні напрями українсько-китайських відносин (Дорожня карта) на 2010—2012 рр.;

 — Угода між Кабінетом міністрів України і урядом КНР про співпрацю в галузі захисту і карантину рослин;

 — Програма українсько-китайської співпраці в галузі дослідження і використання космічного простору в мирних цілях на 2011—2015 рр.;

 — Протокол між Державною митною службою України і Державною митною адміністрацією КНР про взаємну допомогу в перевірці достовірності задекларованої вартості товарів;

 — Міжурядова угода про надання уряду України безоплатної допомоги;

 — Угода про створення Спільної ділової ради між Торговельно-промисловою палатою України і китайським Комітетом сприяння міжнародній торгівлі та інші.

В.Янукович оцінив вартість інвестпроєктів у рамках підписаних угод на 4 млрд доларів.

Саміт СНД у Душанбе (3 вересня 2011 року) 

    Україна не сприймає будь-якого тиску в процесі переговорів щодо перегляду ціни на російський газ. Про це заявив президент Віктор Янукович у Душанбе 3 вересня. «Будь-який тиск в цих питаннях — він для нас принизливий. І ми не дозволимо, щоб так з нами говорили. Коли йдуть переговори, на переговорах все, що завгодно буває, а коли ми виходимо в засоби масової інформації, нам треба дотримуватися чогось», — сказав Янукович.

Євромайдан

Позиція Януковича під час протистояння в Україні 18–20 лютого 2014.

    Станом на 2:16 19 лютого президент України Янукович відмовився проводити будь-які переговори з лідерами опозиції і бажає лише вигнати протестуючих з вулиць Києва. За повідомленням Віталія Кличка, Янукович не збирається йти на поступки й припиняти протистояння. Зокрема він зазначив, що

«Янукович абсолютно неадекватно реагує на ситуацію. Все, про що він говорив - це про те, щоб лідери опозиції закликали людей на Майдані припинити протистояння і скласти зброю«

    За словами Арсенія Яценюка, Янукович неодноразово висловлював особисті погрози лідерам опозиції, якщо вони не приберуть людей з вулиці.

    20 лютого 2015 року секретар РНБО Олександр Турчинов розповів, що коли він за дорученням керівництва Майдану зустрівся з Януковичем, «він бігав по кабінету, як загнаний звір, кричав погрожував: „Усіх розстріляємо, усіх арештуємо. Я перекрию кордон, нікого не випущу за кордон, усіх знищу“. Хвилин 10-15 істерика була у кабінеті». За словами Турчинова Янукович давав накази стріляти в людей на Майдані через Захарченка та Якименка. Крім того, у СБУ є матеріали, що високопосадовці з ФСБ Росії повністю їх консультували. Того ж дня Янукович під час інтерв'ю російському телеканалу НТВ заявив: «ніхто Майдан не розігнав зі зброєю, танками, бронетехнікою і так далі, так, як мене до цього підштовхували. Я прагнув до миру, до недопущення кровопролиття. І мені влада ціною крові не потрібна була». Того ж дня було розстріляно велику кількість прихильників Майдану на вулиці Інститутській.

Усунення з посади

   21 лютого 2014 лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні. Відповідно до угоди протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року — проведена конституційна реформа; до грудня 2014 року — проведені позачергові президентські вибори, прийнято нове виборче законодавство та обрано новий склад ЦВК; проведено розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; влада та опозиція відмовляються від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції та російським омбудсменом.

    Підписання угоди не було сприйняте людьми на майдані: демонстранти вимагали від Президента достроково піти у відставку. Зранку 22 лютого Янукович зник із Києва. Того ж дня Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала постанову про самоусунення Віктора Януковича з поста Президента України, аргументуючи таке рішення самоусуненням Януковича від виконання своїх конституційних повноважень та обов'язків у неконституційний спосіб, та призначила позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року.

      22 лютого Віктор Янукович записав телезвернення, у якому назвав події 18-20 лютого в Україні державним переворотом, порівнявши їх із приходом нацистів до влади у Німеччині, назвав депутатів, що вийшли з Партії регіонів, зрадниками та заперечив легітимність прийнятих Верховною Радою рішень. Хоча за даними відеоспостереження підготовка Януковича до втечі розпочалась у Межигір'ї 19 лютого, коли між владою та опозицією ще велись переговори. Впродовж трьох днів там збирали й вивозили цінності та антикваріат. 21 лютого о 21:24 Янукович особисто проконтролював вивезення речей і покинув Межигір'я, очевидно не плануючи туди повертатись. Відправлення вантажних автомобілів із Межигір'я завершилось о 4 годині ранку 22 лютого.

    23 лютого 2014 року фракція Партії регіонів оприлюднила свою заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклала на президента Віктора Януковича та його найближче оточення:

«Ми, фракція Партії Регіонів у Верховній Раді України і наші однопартійці, рішуче засуджуємо злочинні накази, що призвели до людських жертв, до порожньої скарбниці, величезних боргів, ганьби в очах українського народу і всього світу, в результаті чого наша країна опинилася на краю прірви, загрози розколу і втрати національного суверенітету».

     25 лютого 2014 року Генеральний прокурор України Олег Махніцький повідомив, що Віктора Януковича оголошено у розшук за підозрою у масових вбивствах людей з обтяжливими обставинами відповідно до частини 2 статті 115 Кримінального кодексу. Від 22 лютого місце перебування Януковича лишається невідомим: з'являлися повідомлення, що Президент знаходився у Харкові, Донецьку або Криму.

   27 лютого з'явилась інформація, що Янукович перебуває в Росії, куди дістався морем разом зі своїм сином Віктором. Російські ЗМІ оприлюднили звернення Януковича до українського народу, у якому знову зазначив, що є легітимним Президентом України, назвав рішення Верховної Ради незаконними та попросив владу Росії забезпечити йому особисту безпеку. Влада Росії повідомила, що прохання про забезпечення особистої безпеки «було задоволено на території РФ». Колишній радник Януковича Ганна Герман назвала публікацію такої заяви фейком.

   У березня 2015 року у фільмі «Шлях на Батьківщину» розповідаючи про анексію Криму, Путін розповів, що в ніч на 23 лютого 2014 року він провів нараду з керівниками спецслужб і міністерства оборони, на якому «поставив перед ними завдання врятувати життя президента України». Він заявив, що російські спецслужби готові були «вийняти» Віктора Януковича «прямо з Донецька, по суші, морю і з повітря». Путін сказав, що «для порятунку президента України силовики хотіли використати великокаліберні кулемети, щоб довго не розмовляти.» До 7 ранку операцію було закінчено.

Законність та конституційність усунення Януковича

    За даними відеоспостереження підготовка Януковича до втечі розпочалась у Межигір'ї 19 лютого, коли між владою та опозицією ще велись переговори і не ставилося питання щодо його відставки. Статтями Конституції та будь-яким іншим законами не передбачено процедуру відставки президента у випадку його самовільного незаконного самоусунення від виконання обов'язків президента та зникнення шляхом втечі з країни. Противники усунення Віктора Януковича від влади також не беруть до уваги закріплене міжнародним та національним законодавством багатьох країн, включаючи Україну, право на повстання у випадку, якщо сама влада порушує закони, законні права громадян і стає тиранічною, що мало місце в діяльності Януковича на посту президента України.

   Пізніше президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що вважає легітимним призначення Олександра Турчинова в.о. президента України.

   21 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав закон, який даватиме можливість провести суд над Віктором Януковичем.

   19 січня 2015 року за клопотанням генеральної прокуратури Печерський районний суд ухвалив рішення про арешт Януковича, що дає змогу вимагати його екстрадиції з Росії.

   4 лютого 2015 року Верховна Рада 281 голосом позбавила Януковича звання Президента України.

   10 лютого Генеральний прокурор Росії Ю. Чайка у відповідь на український запит про арешт і видачу Януковича і його оточення заявив, що його Україні не передадуть.

Усунення з посади Президента України

   4 лютого 2015 року Янукович символічно був позбавлений звання Президента України (яке залишається за колишніми Президентами України). За відповідний законопроєкт № 1883 проголосував 281 народний депутат, в тому числі 12 депутатів з «Опозиційного блоку». Проти такого рішення проголосував лише Добкін Михайло Маркович.

    Петро Порошенко після підписання закону направив подання до Конституційного Суду України про визнання цього закону неконституційним, пояснивши це тим, що Конституція передбачає можливість позбавлення звання Президента лише у випадку імпічменту. Порошенко Петро Олексійович у своєму звернені зазначив:

«Оскільки закон, конституційність якого оспорюється, не має нормативного характеру, Верховна Рада, прийнявши його, діяла всупереч нормам Конституції України, а отже, це суперечить ч. 2 ст. 19 КУ, яка зобов'язує парламент діяти на підставі і в межах повноважень і способом, передбаченим КУ, у зв'язку з цим прошу визнати закон України "Про позбавлення Януковича звання президента України" від 4 лютого 2015 року таким, що не відповідає Конституції України, тобто неконституційним«

   Голова комітету Держдуми Російської Федерації з міжнародних справ Олексій Пушков заявив, що це звернення є підтвердженням факту державного перевороту в Україні. Політолог Володимир Фесенко коментуючи цей випадок сказав, що Порошенко спочатку підписав цей закон, бо не хотів виглядати посібником Януковича, але потім, коли юристи розібралися, що закон дійсно не відповідає Конституції, був змушений звернутися до КС із даним проханням.

Заклики до війни

   Перебуваючи в Росії, Янукович попросив президента РФ Путіна застосувати війська РФ для «відновлення законності» в Україні. Відповідну заяву Януковича від 1 березня 2014 року зачитав представник Росії Віталій Чуркін на засіданні Ради безпеки ООН у понеділок 3 березня 2014. Президент Росії отримав таке звернення колишнього президента України Віктора Януковича:

«Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади призвели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя, безпека і права людей, особливо на Південному Сході і в Криму під загрозою».

     Під впливом західних країн здійснюється відкритий терор і насильство, люди переслідуються за політичними і мовними ознаками.

    У цьому зв'язку звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використовувати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України.

    23 червня 2015 року дав інтерв'ю телеканалу ВВС, під час якого заявив, що території «ЛНР» та «ДНР» повинні залишатися у складі України і закликав Європу й США змусити Київ сісти за стіл переговорів з «представниками Донбасу» та постійно підтримувати з ними зв'язок, а АТО назвав «геноцидом населення Донбасу». Крім того, він заявив, що хоче повернутися в Україну, яку у нього «забрали», а у розстрілі протестувальників 2014 року звинуватив прихильників Майдану, яких звинуватив і у втраті Криму.

    24 жовтня 2018 року адвокат Януковича Олександр Горошинський заявляв, що в матеріалах кримінальної справи немає оригіналу листа Януковича до Путіна з проханням ввести до України російські війська, і одночасно послався на ще один лист із матеріалів справи, де Янукович просить не про військову агресію, а про «поліцейську місію».

Добровольский Олександр:

«Нам треба довести не просто історичні факти, а парадигму боротьби»

«Я глухий провінціал, тому, що живу за 120 кілометрів від Донецька, у Слов΄янському районі. Я не любитель виступати з такими лекціями, не любитель світиться. Але я маю відкриту біографію і можу робити свою справу, як казав Макашов: «Не боючись ні перов, ні серов, ні...»

    Свої перші книги Сашко робив самвидавом, власними руками підрізав сторінки та фіксував їх у книги прищіпками. «Ти не розумієш» — говорив він, — «У нас тут все по іншому — це Донбас… Я йду, копаю металолом, продаю, тими грошима виставляю могорич і отримую документи».

- «Донецьке козацтво», 1998 рік (за матеріалами архівних документів висвітлюється український національний рух 1917 — 1920-х років, діяльність української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та діяльність антибільшовицького махновського руху опору на Донеччині в перші роки комуністичного режиму СРСР в Україні);

- «Михайло Петренко: дивлюсь я на небо…» у співавторстві з В. Мікушевим, 2002 рік;

- Путівник «Легенди Слов'янщини», 2007 рік;

- «Просвіта під багнетом» 2007, 2008 роки;

- «Його таємниця. Невідомий М. Петренко» у співавторстві з В. Мікушевим, 2008 рік;

- «ОУНівське підпілля Донеччини», 2009 рік

- Статті у збірниках "Реабілітовані історією", "Правда через роки" (Донецька область 2001 рік) співавтор альбому «Відома та невідома Олексієво-Дружківка» та збірника по історії Артемівського району Донеччини, 2009 рік;

- Збірник «Діяльність ОУН на Сході України» — нарис про оунівське підпілля та «Просвіту» у Слов'янську під час німецької окупації, 2010 рік;

- «Збірник документів «ОУН на Донеччині» за матеріалами вивезеного до РФ архіву УСБУ у Донецькій області, 2013 рік.

- «ОУН на Донеччині (збірник документів та матеріалів), том 1», 2014 рік.

- «Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917—1959 рр. том 2» за матеріалами архівів УСБУ (КДБ) у Донецькій області, 2020 рік.

- «Українська революція 1917–1921 рр. на Донеччині: історико-краєзнавчі розвідки» (у співавторстві), 2020 рік (передрук з статті «Українське відродження на Донеччині й Луганщині в 1917-22 роках», 2011 рік).

Янукович Віктор:

«Я ніколи не був круглим відмінником, хоча вчився добре, наука давалася легко, учителі говорили: «схоплює усе на ходу». Від батька він успадкував гасло «Очі бояться — руки роблять»

«Я рекомендую вам, щоб ви вивчили українську мову і нею розмовляли. Це буде нормально. Так як ви повинні вивчати і іноземні мови. От я своїм онукам порадив, щоб вони вивчали українську мову і могли українською мовою розмовляти, спілкуватись і співати». — У відповідь на питання студентки з Одеси, яка поскаржилась, що від неї вимагають навчатися українською мовою.

20 книжок Януковича: від наукових розвідок, публіцистики, самоаналізу до плагіату

   Наприкінці 1990-х років Янукович розпочав активно досліджувати теорію і практику економіки України. Найбільше уваги дослідник приділив Донецькому регіонові: зокрема тоді вийшли такі його праці, як «Статус обласної ланки управління соціально-економічним розвитком» (1998), «Инфраструктура промышленного региона: теория, практика, перспективы» (1999), «Регіональні проблеми формування і використання трудових ресурсів» (1999), «Проблемы реструктуризации хозяйственного комплекса промышленного региона» та багато інших.

   Проте в ці роки Віктор Федорович працював також над вивченням банківської сфери, використання трудових ресурсів, зовнішньоекономічної діяльності, менеджментом інвестиційного проектування і планування.

   1999 року Віктор Янукович вивчає шахтарські міста, про що свідчить співавторство у такій науковій розвідці «Шахтерские города Донецкой области: проблемы и пути решения» (1999). До речі, в інших джерелах значиться, що ця праця належить виключно перу Віктора Януковича.

    Науковий інтерес до шахтарської проблематики простежується і в подальших книгах. Зокрема 2002 року вийшла друком книга у співавторстві Віктора Федоровича у донецькому видавництві «Алан» «Решение геоэкологических и социальных проблем при эксплуатации и закрытии угольных шахт». 

   Проте вже з 2004 року Януковича зацікавила більш масштабна проблематика. Саме тоді він опублікував  солідну працю «Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) "Шляхом європейської інтеграції».

   Над підготовкою тексту також працювали фахівці під науковим керівництвом доктора економічних наук, професора А. С. Гальчинського та директора Інституту економічного прогнозування НАН України, академіка НАН України В. М. Гейця.

   Вже з 2005 року Янукович  остаточно переключився на публіцистику й самоаналіз свого перебування в опозиції.

   Тоді й виходить його книжка «Год в оппозиции. В политике не бывает окончательных побед и поражений : статьи, интервью, выступления». Збірка на 233 сторінки цього ж року була перекладена на українську, а 2006-го року перевидана.

   2006 року читачів чекала ще одна видавнича новинка від Януковича – «Уряд України: перші 100 днів». Майже брошура – всього 74 сторінки.

   Перебування при владі Януковича надихнуло на чергову книжку «…И год у власти: от кризиса – к экономическому росту». Книгу, що побачила світ 2007-го року у видавничому Домі Дмитра Бураго, також переклали українською. Про свої здобутки при владі Янукович написав всього лише на 112 сторінок, проте видання щедро проілюстроване його фотографіями.

   З 2008 року у Януковича зріс інтерес до подальшої долі України. Це й підтверджує більша кількість сторінок у новій його книзі «Как Украине жить дальше: статьи, выступления, размышления».

   Тираж книги, зважаючи на українські реалії видавничого бізнесу, захмарний – 10 тис. примірників. За популярністю Віктор Федорович залишив далеко позаду Забужко, Андруховича, Жадана тощо.

   Збірка складається з трьох розділів, присвячених діяльності антикризової коаліції та її уряду, виборчій кампанії 2007 року і діяльності Партії регіонів в опозиції.

   2008 року Янукович випустив також автобіографічну брошуру "І можна здійснити мрію . . ." . У ній він описує своє нелегке дитинство, бабусю, матір і доленосну зустріч із отцем Зосимою, який сказав майбутньому президентові: «Це Бог дав тобі такий хрест. Але ти маєш все здолати. В тебе багато попереду».

    2011 року у Януковича вийшла нова книга «Opportunity Ukraine». Книга була відразу перекладена англійською. Президент зізнався, що почав писати книгу ще в опозиції, а «закінчив ось тепер – у відпустці».

   Примірники книжки автор навіть передав Національному університету ім.Т. Г. Шевченка та Національному університету «Києво-Могилянська Академія».

   Проте широко розрекламована книга  Януковича "Opportunity Ukraine" виявилася плагіатом, адже у ній знайшли цілі скомпільовані  абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб – від опозиціонера Тараса Стецьківа до журналіста В’ячеслава Піховшека та екс-чиновника Василя Волги.

   Щоправда були й позитивні відгуки про книгу. Зокрема тодішній міністр культури Михайло Кулиняк високо оцінив літературну творчість президента Віктора Януковича.

   Вражають і розміри гонорарів Януковича. У 2011 році він отримав 17,4 млн гривень доходів, з яких 16,5 млн гривень становив дохід від авторських винагород (з них 2,8 млн гривень президент заплатив у вигляді податку) від товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" (Донецьк) за передані йому майнові права на вже видані твори президента і твори, які будуть створені ним у майбутньому.

   Письменники, щоправда, вважають такий розмір гонорару Януковича проявом корупції.

  У березні 2013 року президент Віктор Янукович заявив, що витратив 7 млн 552 тис зі свого гонорару за видані книжки на благодійність.

  Але скандал щодо «Opportunity Ukraine» не відбив у Віктора Януковича бажання до літературної діяльності.

  Вже у листопаді Янукович написав переднє слово до книжки «Жемчужина причудливой формы», яка побачила світ у московському видавництві «Художественная литература». До цієї книжки увійшли богословські та філософські трактати, життя святих, драми, вірші, щоденники.

«Ми... побудували тюрму з України і призначили наглядачем людину з кримінальним минулим».

    Олександр Сугоняко, український економіст

«Путін — не справжній політик, його поставив Єльцин, і він не знає, куди вести державу. Вам [українцям] із Януковичем більше пощастило – він справжній бандит, який переміг серед бандитів».

        Кшиштоф Зануссі, польський режисер

«Він покликав мене до себе в кабінет, і ми з ним довго розмовляли віч-на-віч. Якоїсь миті мені здалося, що я потрапив на сходку 90-х років. Віктор Федорович чомусь вирішив, що якщо він говоритиме на фені, то ми будемо з ним на рівних. Коли я йшов, то подумав: Не дай Боже! — Про зустріч з Януковичем напередодні Помаранчевої революції» (Інтерв'ю взяте 3.10.2012)

        Віталій Кличко

«Мені здається, ми мали дуже поганого перекладача. Я не бачу сенсу в подальшому спілкуванні. Янукович не розумів, що йому говорять. Ну, або робив вигляд, що не розумів».  2012 рік

        Гілларі Клінтон

«Янукович політично відповідальний за смерть близько 30 осіб. Такого балансу не має Лукашенко після 20 років диктатури». (після першого дня розстрілів на Майдані, 19 лютого 2014)

        Адам Ебергардт, польський політолог

«Прикро, що ця людина називала себе Президентом України». — 2020 рік

         Міхеїл Саакашвілі

«Янукович стане легендою для майбутніх поколінь, тому що в найближчі сто років навряд чи комусь вдасться повторити те, що він зумів зробити у своєму житті. Я багато чому навчилася у Януковича. І, напевно, найголовніше - це гідно, з яким треба зустрічати і життєві втрати, і життєві придбання».

          Ганна Герман, прессекретар Януковича

При виконанні проєкту використовувалися відкриті джерела:

• Вікіпедія, посилання з Вікіпедії на книги О. Добровольського;

• Ютуб;

• Закон України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2834-20#Text;

• статті з інтернет ресурсів: https://donpatriot.news/article/ukra-na-poproschalasya-z-velikim-ukra-ncem-dosl-dnikom-stor-oun-na- donechchin-oleksandrom-dobrovolskim-foto;
• https://www.istpravda.com.ua/articles/2015/12/28/148842/