
Бій під Крутами
Проєкт було створено в честь пам'яті героям бою під Крутами (29 січня 1918 року)
Передумови бою під Крутами
Бій під Крутами
Важливість бою під Крутами
На початку січня 1918 р. більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. 24–27 січня 1918 р. запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.
Приблизна площа та місце бою під Крутами
Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів, приєдналося ще близько 80-ти добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина під приводом Осипа Твердовського.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало:
- Від 420 до 520 українських воякiв, юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi. Командувач Аверкій Матвійович Гончаренко.
- Більшовицьке військо загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією. Командувач Муравйов Михайло Артемович.
Реконструкція Студентського куреня
Хід бою
Сам бій відбувався за кілька сотень метрів від залізничної станції. Правий фланг мав штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня в складі вже наявного там загону почала копати окопи й споруджувати земляні укріплення. В передніх рядах були більш-менш підготовлені бійці, в резерві ті, хто не вміє стріляти, ще занадто малий.
О 9 ранку 29 січня 1918 року почався наступ більшовиків. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. Впродовж всього бою студентів підтримував бронепотяг разом з гарматою сотника Лощенка, які заїжджали в тил ворога й обстрілювали його з гармати. Потрібно відзначити, що 80 бійців з Ніжина, зайняли позицію праворуч від юнкерів та стримували наступ супротивника протягом всього дня.
Реконструкція та план бою під Крутами
Загалом бій тривав з 9 ранку до 7 вечора (10 годин). Коли вже почало темніти, бій затихав. До українського командування прийшла телеграма з Ніжина, де говорилося, що курінь ім. Тараса Шевченка, заявив про підтримку радянської влади й може атакувати захисників зі спини. Після цієї телеграми, було вирішено відступати на потязі. Першою відходила Студентська сотня, а потім, по черзі, 2-га, 3-тя і 4-та сотні юнкерів, а 1-ша сотня прикривала відхід вогнем.
Реконструкція бою
Близько 17-ї години зібралися всі українські підрозділи і з'ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 30 осіб). Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, із 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати " Ще не вмерла Україна", і решта студентів підтримали спів.
Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
Результати бою
Загальні втрати українського війська:
Вбито: 127-146 чоловік.
Поранено: 55-65 чоловік.
Взято в полон: 7 чоловік.
Втрати більшовиків достеменно не відомі, за приблизними підрахунками, вони складають 300 чоловік вбити та пораненими.
Ціною сотен життів юнаків, приказ командування було виконано й наступ ворога зупинено. Завдяки виграному часу, Кабінет Міністрів України встиг підписати Берестейський мирний договір, що дало змогу відбити більшовицькі війська з Києва та інших територій України.
Вшанування пам'яті Героїв Крут
- Після відходу більшовицьких сил, були знайдені й поховані з честю загиблі бійці - Герої Крут
Вшанування пам'яті загиблих студентів у бою під Крутами
- 25 серпня 2006 року на місці бою було відкрито меморіал пам'яті Героїв бою під Крутами.
Меморіал вшанування пам'яті Героїв Крут
- У п'ятницю, 29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.
- Створено Львівський державний ліцей ім. Героїв Крут, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, Полтавський військовий інститут зв'язку імені Героїв Крут.
- По всій України, були названі вулиці в честь Героїв Крут.
- Подвиг юнаків був записаний до історії Української революції 1917-1921 рр., як приклад хоробрості та патріотизму молодого покоління у боротьбі за незалежну Україну.
Було створено ArcGis проєкт про Меморіальний комплекс "Пам'яті героїв Крут"
Долі бійців Героїв Крут
Твердовський Осип Матвійович
Твердовський Осип Матвійович (1891-1930 рр.)
Уродженець Ніжина. Командир українізованого куреня у битві під Тернополем. Командир загону з 80 бійців, що брав участь у бою під Крутами. Командир бронепотягу "Помста", на якому прославився й став героєм революції. Керівник Легії Українських Націоналістів Люксембургу й окремих регіонів Франції.
Вороний Юрій Юрійович
Вороний Юрій Юрійович (1895-1961 рр.)
Уродженець села Журавці, Полтавської губернії. В роки Першої світової війни - студент-медик, працював у перев'язувальному загоні Червоного Хреста і служив там з 20 серпня 1915 р. до 19 квітня 1916 р.. Брав участь у бою під Крутами. 3 квітня 1933 р. провів першу в світі операцію по пересадці нирки живій людині. Видатний медик та хірург України.
Шульгин Володимир Якович
Шульгин Володимир Якович (1894-1918 рр.)
Студентський діяч, організатор і керівник Української Студентської Громади в Києві. Член Виконавчого Губернського Комітету Ради представників Київщини в 1917 році. З 1917 року був призначений на посаду діловода Адміністративно-Політичного відділу Генерального Секретарства внутрішніх справ. Віддав життя у бою під Крутами.
Гончаренко Аверкій Матвійович
Гончаренко Аверкій Матвійович (1890 - 1980 рр.)
Уродженець с.Дащенки, Полтавської губернії. Учасник Першої світової війни 1914-1918 рр., брав учать у Галицькій битві (18 серпня - 26 вересня 1914), Зимовій битві в Карпатах (7 січня - 20 квітня 1915) та Великому відступі на Східному фронті (27 червня — 15 вересня 1915). Приймав активну участь в українізації школи прапорщиків, де служив. За згодою командування, у березні 1917 р. сформував із 36 юнкерів школи український курс. Був військовим комендантом Бахмача при його обороні від більшовиків та керував операцією у боб під станцією Крути. Згодом старшина Першої української дивізії Української національної армії (СС «Галичина»). Допомагав полоненим українцям, що були в складі військ Німеччини в Другій світовій війні.